Бобровников Олексій Євгенович
Олексі́й Євге́нович Бобро́вников (3 грудня 1979, м. Київ) — український журналіст, сценарист документальних фільмів власної продакшн-студії «Ліфт у хмари».
| Бобровников Олексій Євгенович | |
|---|---|
| Народився | 3 грудня 1979 (44 роки) Київ, Українська РСР,  СРСР |
| Громадянство |  Україна |
| Діяльність | журналіст сценарист |
| Нагороди |  |
Мати Олексія — Оксана Кирилівна Бобровникова, українська поетеса і журналістка. Дід Олексія — художник кіно Бобровников Кирило Вікторович. Дядько — художник кіно і театру Бобровников Олексій Вікторович.
Освіта
ред.За освітою — викладач англійської та японської мов.
Проходив стажування в агентстві Рейтер на курсах для міжнародних кореспондентів в Бейруті.
Кар'єра
ред.- 1999 — інформаційна агенція «Укрінформ»[1]
- З 2001 — репортер агентства «Українські новини».
Працював також редактором відділу «фінанси» газети «Коммерсант», на телеканалах «Інтер»[2], «5-й канал», «1+1» (спецкор програми «ТСН тиждень»)[3].
Справа Андрія Галущенка
ред.У 2015 році, працюючи кореспондентом на ТСН, Бобровников на завдання редакції почав працювати над темою контрабанди у зоні АТО[4]. Знімальна група планувала об'їхати всі ділянки фронту від Щастя до Маріуполя й розпитати свідків про відомі їм факти[5].
Незадовго до загадкової смерті Андрія Галущенка, який був головою підрозділу СБУ, відповідального за контрабанду в сірій зоні, Бобровников встиг записати із ним кілька глибоких інтерв'ю. На адресу розслідувачів неодноразово лунали погрози, зокрема — від окремих військових 92-ї бригади.
Згодом до розслідувача потрапив комп'ютер Галущенка, видалену інформацію з якого вдалося відновити за допомогою данського спеціаліста[6].
На основі матеріалів, зібраних Галущенком, Бобровников спільно з Павлом Кухтою порахували, що товарообіг контрабандних товарів у зоні АТО міг сягати $2 млрд[5].
Також Бобровников став ініціатором #galuschenkoleaks і намагався добитися справедливого розгляду справи Галущенка в Україні. Однак справу «заморозили», а через загрозу для свого життя Бобровников на початку 2017 року виїхав у Німеччину, де отримав політичний притулок у 2020-му.
Крім того, Бобровников допоміг виїхати з країни одному зі свідків у справі Галущенка, який отримав притулок у США[7]. А на основі розслідування контрабанди й вбивства Галущенка, розслідувач готує книгу під назвою «Сіра зона».
Творчість
ред.Оповідання Бобровникова друкувалися в журналах «Профіль (Україна)», де шеф-редактором на той момент був письменник Дмитро Биков, а також журналах «Бізнес», «Телекритика», газеті «Вечірній Київ».
Автор сценаріїв фільмів:
- «Вакцини: бізнес на страху» (2009);
- «Анатомія голосу» (2010).
- «Катинь: листи з раю» (2011)[8].
Автор новел та коротких оповідань:
Цікаві історії
ред.- Кілька десятиріч печатка Митрополита Андрея (Шептицького) була схована у помешканні київського художника Кирила Бобровникова. У грудні 2010 Олексій Бобровников, онук художника передав печатку Главі УГКЦ Патріарху Любомиру[11][12].
- Видання Süddeutsche zeitung проілюструвало статтю про справу Галущенка фотографією Олексія Бобровникова, яка була зроблена під час зйомок сюжету «Письмо генералу Z [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]» для проєкту Торф ТВ[13].
Відзнаки
ред.- 2008 — переможець конкурсу «Відкрий Україну» за найкращі телевізійні документальні фільми в жанрі соціальних розслідувань та біографічних нарисів.
- 2009 — за фільм-розслідування «Вакцини: бізнес на страху» здобув спеціальний приз міжнародного фестивалю DetectiveFEST (проводиться в Москві за підтримки ООН).
- 2016 — переможець у номінації «Найкраще подання складної теми» конкурсу професійної журналістики «Честь професії» — з роботою «Цикл сюжетів про „сіру зону“ на Донбасі»[14].
Примітки
ред.- ↑ «Українська правда» [Архівовано 27 січня 2014 у Wayback Machine.] Олексій Бобровников: Цвинтар журналістів.
- ↑ УНІАН [Архівовано 15 грудня 2008 у Wayback Machine.] Журналістів «Інтеру» звинуватили в … біотероризмі.
- ↑ Олексій Бобровников. Авторська сторінка на сайті телеканалу «1+1». Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 25 квітня 2016.
- ↑ Донбасс мертвеца. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ а б Справа Галущенка і мій від'їзд з України. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Справа Галущенка. Досьє Ендрю, вбивства в структурах МВС, ниточка в ГУР. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Український військовий отримав політичний притулок у США
- ↑ «Українська правда» [Архівовано 29 жовтня 2011 у Wayback Machine.] Олексій Бобровніков. «Катинь: листи з раю». Передмова від автора]
- ↑ (http://www.amazon.com/Seven-Encounters-Svidanij-Smertju-ebook/dp/B007E9SMNW [Архівовано 16 травня 2012 у Wayback Machine.])
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 12 грудня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Печатка Митрополита Андрея (Шептицького), ймовірно викрадена у 30-х з його маєтку, повернулася до Глави УГКЦ
- ↑ Блаженніший Любомир прийняв у дар печатку Митрополита Андрея
- ↑ Бобровников, Алексей (4 липня 2017). (Блоги) #Галущенкогейт тиражом в полмиллиона. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 24 квітня 2020.
- ↑ Переможці конкурсу «Честь професії» визначені. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 25 квітня 2016.
Посилання
ред.- http://chtivo.org [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.] «Чтиво» — інтернет журнал під редакцією Олексія Бобровникова (рос.), (англ.)
- TEDxKyiv Олексій Бобровников (рос.)
- TEDxKyiv Олексій Бобровников — Анатомія голосу[недоступне посилання з серпня 2019] (рос.)
- 6 січня 2009 «Телекритика» Марина Барановська. Олексій Бобровников: «Заманити споживачів гламуру нібито гламурною темою, а потім цим же гламуром дати їм по мізках» — інтерв'ю з Олексієм Бобровніковим. (рос.)