Вікіпедія

Блексплуатаційне кіно

жанр кіно

Блексплуатаційне кіно або блексплуатейшен (англ. Blaxploitation чи Blacksploitation) — піджанр експлуатаційного кіно, який спекулював на расових проблемах американського суспільства. З'явився у США на початку 1970-х років. Більшість персонажів блексплуатаційних фільмів — чорні злочинці, які чинять опір «системі». Фільми цього піджанру, хоча й набули популярність, але зазнали критики за непропорційну кількість стереотипних сюжетних ліній та персонажів з доволі негативною чи сумнівною мотивацією. Тим не менш, блексплуатейшен все ж входить до числа перших напрямів кіно, у яких чорні персонажі та групи персонажів є головними героями, а не антагоністами чи другорядними персонажами з кількома репліками[1]. Виникнення цього піджанру певним чином відобразило переосмислення расових відносин у 1970-х роках в американському суспільстві.

Плакат культового фільму «Sweet Sweetback's Baadasssss Song» (1971)

Фільми у жанрі блексплуатейшен спочатку були спрямовані на урбанізовану афроамериканську аудиторію,[2] яка згодом значно розширилася. Голлівуд усвідомив потенційний прибуток від розширення аудиторії блексплуатаційних фільмів, якщо вони вийдуть за суто етнічні рамки, та доволі активно використовував цей піджанр.

Variety називає фільми «Sweet Sweetback's Baadasssss Song» та «Шафт» (обидва 1971 року) першими стрічками цього піджанру.[3] Також у блексплуатаційних фільмах було вперше використано як саундтрек музику фанк та соул.[4]

Визначення ред.

Події блексплуатаційних фільмів переважно відбуваються на Північному Сході США або Західному узбережжі, у бідних міських кварталах. У фільмах, події яких розгортаються на Півдні США, радше торкаються таких соціальних явищ, як рабство та змішані шлюби.[5][6] Фільми цього жанру часто доволі відверті та провокативні у висловлюваннях, в демонстрації насильства, сексу, торгівлі наркотиками тощо.[1] Фільми зазвичай зображують чорних героїв, які долають стереотипи білої більшості, що пригнічує та експлуатує чорну меншість.

Блексплуатейшен, як піджанр, може бути частиною кримінальних стрічок («Фоксі Браун»), фільмів про бойові мистецтва («Три негідники»), вестернів («Босс Ніґґер»), горрорів («Еббі», «Блакула»), фільмів про тюрми («Пенітенціар»), комедій («Суботній вечір в центрі міста»), ностальгічних фільмів («П'ятірка з чорної сторони»), драм («Старша Школа Кулі», «Кукурудза, Граф і я»), та мюзиклів («Іскра»).

На тлі популярності блексплуатаційних фільмів у 1970-х роках, в інших стрічках почали з'являтися стереотипні чорні персонажі. Наприклад, гарлемська мафія у фільмі про Джеймса Бонда «Живи та дай померти» (1973), персонаж Джима Келлі у фільмі «Вихід Дракона» (1973) та персонаж Фреда Вільямсона у «Цей клятий бронепоїзд!» (1978).

Стереотипи ред.

Роль жанру у дослідженні та формуванні расових відносин у США доволі суперечлива. Одні вважають, що популярність блексплуатаційного кіно є ознакою набуття афроамериканською спільнотою більших можливостей (головні ролі, специфічна тематика тощо),[7] інші звинувачують фільми у поширенні стереотипів щодо афроамериканців. Як результат, такі організації як NAACP, Південна християнська конференція лідерства та Національна міська ліга створили коаліцію проти блексплуатаційного кіно, що наприкінці 1970-их призвело до занепаду цього піджанру.

Однак, такі зразки жанру як «Мандінго» (1975), дали змогу провідним голлівудським продюсерам (в цьому випадку Діно Де Лаурентісу) зобразити у кіно рабство з усіма його жорстокими історичними та расовими реаліями.

Наприкінці 1980-х — початку 1990-х років з'явилась нова хвиля відомих чорних режисерів, зокрема Спайк Лі («Роби як треба»), Джон Сінглтон («Хлопці по сусідству») та Брати Г'юз («Загроза суспільству»), які зосередились на житті афроамериканських районів у своїх фільмах. Ці режисери використовували елементи блексплуатаційного кіно, включаючи опосередковану критику жанрового прославлення стереотипної «злочинної» поведінки.

Пізніший вплив ред.

Блексплуатейшен має величезний, але складний, вплив на американське кіно. Наприклад, кінорежисер й фанат експлуатаційного кіно Квентін Тарантіно використовує різні кліше жанру блексплуатейшен у своїх фільмах «Джекі Браун» (1997), «Убити Білла» (2003), та «Джанго вільний» (2012).

«Шафт» (2000) Джона Сінглтона з Семюелем Л. Джексоном у головній ролі — це сучасна інтерпретація класичного фільму про детектива Джона Шафта. Події фільму «Гангстер» (2007), що засновані на реальній історії героїнового дилера Френка Лукаса мають багато ознак цього жанру.

Блексплуатейшен суттєво вплинув на сучасну субкультуру хіп-хопу. Snoop Dogg, Ice-T, Too Short та інші прийняли популяризували блексплуатаційний персонаж «сутенера». Багато хіп-хоп пісень віддавали данину цьому персонажу — наприклад хіт 50 Cent — P.I.M.P. Зазвичай хіп-хоп виконавці сприяють відкритому зображенню сутенера у своїх музичних відеокліпах.

У 1980 році оперний режисер Пітер Селларс (не плутати його з актором Пітером Селлером) поставив оперу Моцарта «Дон Жуан» в блексплуатаційній інтерпретації, події якої перенесено до сучасного Гарлему, з афроамериканськими співаками, що виконують ролі вуличних злодіїв з усіма атрибутами сучасного кримінального світу — вогнепальною зброєю, наркотиками тощо.[8] Пізніше запис опери був опублікований як платне відео на YouTube.[9]

Події відеоігри 2016 року Mafia III відбуваються у 1968 році й обертаються навколо Лінкольна Клея, афроамериканської сироти змішаної раси, якого виховала чорна мафією.[10] Після вбивства своєї прийомної родини італійською мафією Лінкольн Клей бажає помститись.

Пізніше такі фільми як «Я дістану тебе, покидьку», «Чорний динаміт» та «Єврейський молот» спародіювали блексплуатейшен як піджанр.

Культовий фільм «Гей-ніґґери з космосу» данського режисера, діджея та співака Мортена Ліндберга також певною мірою є пародією на блексплуатаційні фільми.

Відомі блексплуатаційні фільми ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Lyne, William (20 червня 2018). No Accident: From Black Power to Black Box Office. African American Review. 34 (1): 39—59. doi:10.2307/2901183. JSTOR 2901183. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 31 серпня 2020.
  2. ↑ Denby, David (August 1972). Getting Whitey. The Atlantic Monthly: 86—88.
  3. ↑ James, Darius (1995). That's Blaxploitation!: Roots of the Baadasssss 'Tude (Rated X by an All-Whyte Jury). ISBN 0-312-13192-5.
  4. ↑ Ebert, Roger (11 червня 2004). Review of Baadasssss!. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 17 лютого 2007. Процитовано 4 січня 2007.
  5. ↑ Blaxploitation: A Sketch - Bright Lights Film Journal. 1 березня 1997.
  6. ↑ Holden, Stephen (9 червня 2000). FILM REVIEW; From Blaxploitation Stereotype to Man on the Street. The New York Times. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 26 квітня 2010.
  7. ↑ Despite its incendiary name, Blaxploitation was viewed by many as being a token of empowerment. Seattle Times. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
  8. ↑ BERNHEIMER, MARTIN (13 грудня 1990). TV REVIEW : Peter Sellars Has His Modern Way With Mozart : Opera:Conventional ideas of Baroque drama are blithely tossed aside as Figaro gets married in the Trump Tower. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 31 серпня 2020.
  9. ↑ Opera Nerd (20 січня 2014). Mozart: Don Giovanni - dir. Peter Sellars (Part 1 of 3) [English Subtitles]. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
  10. ↑ Takahashi, Dean. How developers created the story behind Mafia III and its lead character Lincoln Clay. VentureBeat. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.

Література ред.

  • Фільми Blaxploitation від Мікель Дж. Ковен, 2010 р., Книги Камера, ISBN 978-1-903047-58-3
  • «Підйом і падіння Blaxploitation» Еда Герреро в «Історії американського фільму» Вілі-Блеквелл ", ред. Сінтія Луція, Рой Грюндман, Арт Саймон, (Нью-Йорк, 2012): Т. 3, с.   435—469, ISBN 978-1-4051-7984-3 .
  • Що це . . . Що це було !; Вибух чорного фільму 70-х у словах та малюнках Андрес Чавес, Деніз Чавес, Джеральд Мартінес ISBN 0-7868-8377-4
  • «Так називається падіння Blaxploitation» Еда Герреро, оксамитова світла пастка № 64 осінь 2009 року
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Блексплуатаційне_кіно&oldid=41339908