Блайневонський металургійний завод
51°46′37″ пн. ш. 3°05′21″ зх. д. / 51.77694° пн. ш. 3.08917° зх. д.
| англ. Blaenavon Ironworks | |
|---|---|
 | |
|
| |
| 51°46′37″ пн. ш. 3°05′21″ зх. д. / 51.77698300002777643° пн. ш. 3.08917700002777762° зх. д.Координати: 51°46′37″ пн. ш. 3°05′21″ зх. д. / 51.77698300002777643° пн. ш. 3.08917700002777762° зх. д. | |
| Тип | Металургійний завод[1] і музей |
| Галузь | чорна металургія |
| Засновано | 1789 |
| Закриття (ліквідація) | 1902 |
| Причина закриття | Моральний знос |
| Штаб-квартира |
Блайневон,  Уельс, .svg){kind=small} Велика Британія |
| Адреса | North Street, Blaenavon, NP4 9RN[3] |
| Продукція | чавун, ковке залізо, пізніше – сталь |
| Власник(и) | Blaenavon Company |
| Холдингова компанія | Cadwd |
| (сайт музею) | |
 | |
 Блайневонський металургійний завод у Вікісховищі | |
Блайневонський металургійний завод (англ. Blaenavon Ironworks) — колишній металургійний завод у місті Блайневон в Уельсі, Велика Британія. Працював у 1789—1902 роках. Деякий час був одним з найбільших металургійних заводів світу.
2000 року залишки заводу разом з іншими промисловими об'єктами навколо Блайневону було занесено до Списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО у Великій Британії під загальною назвою «Гірничопромисловий ландшафт Блайневона». З 1975 року об'єкт перебуває під державним захистом.
Історія ред.
Залізну руду в районі Блайневона добували щонайменше з 1675 року, а можливо і раніше. Однак, територія до кінця 18 століття була майже незаселеною, тут вироблялася невелика кількість заліза.[4]
1788 року три підприємці — Т. Хілл, Т. Хопкінс і Б. Пратт побудували у Блайневоні залізоробний завод, на основі останніх досягнень у техніці і організації виробництва. 1789 року завод мав 3 доменних печі з паровими повітродувками і був другим за продуктивністю заводом в Уельсі і одним з найбільших у світі.[4] Вважається, що це був перший в світі (або, принаймні, у Великій Британії) металургії завод, де було побудовано відразу 3 домнних печі, розташованих одна поряд з іншою. До того будували лише 1 доменну піч для кожної залізоробної мануфактури.
До 1796 року продуктивність заводу становила 5400 т заліза на рік. 1812 року на заводі було 5 доменних печей, що виплавляли 14000 т чавуну на рік.[4] 1817 року на північ від заводу було побудовано гамарню Garn-Ddyrys Forge, де виплавлений на доменних печах чавун переплавляли на ковке залізо.
Біля заводу з'явилася велика кількість рудних і кам'яновугільних шахт, побудованих Блайневонською компанією (Blaenavon Company), перетвореною 1836 року на акціонерне товариство. Міграція населення з інших регіонів Уельсу, центральної Англії, Ірландії і Шотландії призвела до зростання населення у новому поселенні біля заводу і шахт.[4]
1860 року Blaenavon Company побудувала на південь від Блайневону новий сталеливарний завод, навколо якого виникло нове поселення під назвою Форджсайд[en]. Будівництво нового заводу у Форджсайд спричинило поступовий занепад заводу у Блайневоні.[4]
1878 року на Блайневонському металургійному заводі британський винахідник Сідні Джілкріст Томас разом зі своїм двоюрідним братом Персі Джілкрістом вперше у промислових масштабах провів виплавку сталі з фосфористих чавунів за своїм способом, який згодом отримав назву «томасівський процес».[4]
Завод було закрито 1902 року. Максимальна кількість доменних печей на ньому доходила до 6.[4]
Після закриття заводу, його територія протягом десятиліть була занехаяна. Багато цегляних будівель заводу, в тому числі і частина доменних печей, були розібрані для використання цегли у інших місцях.[4]
З 1975 року територія заводу перебуває під охороною держави як історична пам'ятка. 2000 року завод разом з іншими колишніми промисловими об'єктами навколо Блайневону було занесено у Список світової спадщини ЮНЕСКО.[4]
Опис ред.
На території заводу залишилося 3 з 6 доменних печей. Збереглися також 2 ливарних двори та водонапірна баша, інші об'єкти інфраструктури і обладнання.
Посилання ред.
- ↑ а б http://cadwpublic-api.azurewebsites.net/reports/sam/FullReport?lang=en&id=3140
- ↑ https://vocaleyes.co.uk/research/heritage-access-2022/benchmark/
- ↑ а б в г д е ж и к Blaenavon Industrial Landscape [Архівовано 2010-05-22 у Wayback Machine.] на сайті http://whc.unesco.org/ [Архівовано 2013-03-26 у Wayback Machine.]. (англ.) (фр.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Блайневонський металургійний завод |