Блажаєв Павло Олексійович

футболіст

Павло́ Олексі́йович Блажа́єв (нар. 25 квітня 1971) — український футболіст, воротар, що відомий насамперед завдяки виступам у складі київського ЦСКА, луцької «Волині» та низки інших українських клубів.

Ф
Павло Блажаєв
Особисті дані
Повне ім'я Блажаєв Павло Олексійович
Народження 25 квітня 1971(1971-04-25) (51 рік)
Зріст 194 см
Громадянство Україна Україна
Позиція Воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992 Україна «Гірник» Г 13 (2/-9)
1993—1995 Україна «Торпедо» М 62 (-60)
1996 Україна «Волинь» 21 (-26)
1997—2000 Україна ЦСКА К 11 (-14)
1997—2000   Україна ЦСКА-2 К 71 (-66)
1999   Україна «Поілграфтехніка» 6 (-6)
2001—2004 Україна «Арсенал» К 0 (-0)
2001—2004   Україна ЦСКА К 89 (1/-102)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

ЖиттєписРедагувати

Професійну кар'єру Павло Блажаєв розпочав у складі кіровського «Антрацита», що незабаром змінив назву на «Гірник». Молодий воротар відзначився не лише надійною грою в «рамці», а й бомбардирськими якостями, двічі вразивши ворота суперників. Протягом сезону 1992/93 змінив футбольну прописку, уклавши контракт з мелітопольським «Торпедо», кольори якого захищав протягом трьох років. У 1996 році перейшов до лав луцької «Волині», що виступала на той час у вищій лізі чемпіонату України. Блажаєв гідно тримав конкуренцію з більш досвідченими воротарями Бурчем та Марчуком, а після вильоту лучан до першої ліги конкурував за місце в основі з Тарасом Чопиком.

Наприкінці 1996 року Павла Блажаєва було викликано до лав Збройних сил України, внаслідок чого він підписав угоду з київським ЦСКА, згідно з якою до завершення строку служби мав грати у армійській команді, після чого повернувся б до Луцька. Втім, згодом з'ясувалося, що він не лише не зробив цього, а й уклав новий дворічний контракт з ЦСКА, отримавши квартиру в Києві. Підставою для переукладання угоди став факс за підписом президента «Волині» Анатолія Барабасевича, що прийшов до офісу армійців. Копію документа, у якому мова йшла про те, що луцький клуб не проти здійснення трансфера Блажаєва, було надано у ПФЛ, однак Барабасевич запевняв, що про подібну домовленість навіть не чув, а його підпис підроблено. Як з'ясувалося пізніше, перехід голкіпера до ЦСКА був узгоджений доволі давно і керівництво «Волині» погодилося відпустити його менше ніж за 30 000 $, отримавши гроші готівкою. Згодом їм надійшла пропозиція від російського «Ростсільмашу», що готовий був викласти за Блажаєва близько 70 тисяч, і Барабасевич почав «давати задню» в надії отримати більшу суму. Контракт Павла з «армійцями» було визнано дійним і він продовжив виступи за ЦСКА[1].

У сезоні 1998/99 Блажаєв на півроку вирушив у оренду до олександрійської «Поліграфтехніки», після чого знову повернувся до Києва, де виходив на поле переважно у складі ЦСКА-2, що брав участь у змаганнях першої ліги. Після створення футбольного клубу «Арсенал» на базі ЦСКА у міжсезоння 2000/01, Павло, як і низка інших гравців армійського клубу, уклав контракт з «канонірами», однак жодного матчу у складі нового клубу так і не провів. Натомість його було віддано в оренду до лав «новоутвореного» ЦСКА, що виник на тлі першолігового ЦСКА-2. У цьому клубі Блажаєв і завершив кар'єру, останні матчі зігравши восени 2004 року.

Після завершення активної ігрової кар'єри у жовтні 2004 року Блажаєв перейшов на тренерську роботу, відповідаючи за підготовку голкіперів в київському «Арсеналі»[2]. Незабаром отримав тренерський диплом УЄФА категорії «Б»[3]. Входив до тренерських штабів Олександра Заварова та Юрія Бакалова. Згодом працював з Віталієм Кварцяним[4] та Анатолієм Дем'яненком у луцькій «Волині», залишив клуб у квітні 2013 року[5].

ДосягненняРедагувати

  • Брав участь у «бронзовому» (1992/93) сезоні «Гірника», що у міжсезонні змінив назву на «Антрацит», однак провів всього 5 матчів з 34.

Цікаві фактиРедагувати

  • У сезоні 2001/02 Павло Блажаєв приніс ЦСКА нічию у поєдинку з «Борисфеном», прийшовши до штрафної суперника під час кутового та вразивши ворота бориспільців[6].
  • У квітні 2013 року Блажаєв взяв участь у турнірі з міні-футболу «3XL Cup», що проводився у Луцьку для футболістів вагою більше 100 кг, де з показником 136,2 кг став найважчим гравцем турніру[7].

ПриміткиРедагувати

  1. Потерявшаяся подпись президента Волыни (рос.). «SportStyle». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 березня 2015. 
  2. Сильні духом роззброїли канонірів. «Віче-інформ». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 березня 2015. 
  3. Досьє. «Арсенал-Київ». Архів оригіналу за 20 серпня 2008. Процитовано 26 березня 2015. 
  4. Розгром у Луцьку після успіху на виїзді. «Волинь». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 березня 2015. 
  5. Волинь залишилась без головного тренера. «Слово Волині». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 березня 2015. 
  6. Міняю професію. 15 українських воротарів, які забивали голи. «SpyFootball». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 березня 2015. 
  7. У Луцьку культивують унікальний вид спорту - Центнерний футзал 3XL. «Волинь Sport». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 березня 2015. 

ПосиланняРедагувати