Відкрити головне меню

Битва під Слівіце стала останньою великою битвою Другої світової війни на території тодішньої Чехословаччини. В травні 1945 року все більша кількість німецьких військових частин пробивала свій шлях на захід, щоб здатися західним союзникам. Однак у районі міста Пршибрам їм завадили чеські партизани, які несподівано атакували німецькі позиції.

Битва під Слівіце
Друга світова війна
Památník Milín (1).jpg
Координати: 49°38′35″ пн. ш. 14°02′49″ сх. д. / 49.64330000002777865° пн. ш. 14.047200000028° сх. д. / 49.64330000002777865; 14.047200000028
Дата: 11-12 травня 1945 року
Місце: Слівіце, місто Пршибрам, Богемія
Результат: Перемога союзників
Сторони
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Czechoslovakia.png Чехословаччина
Flag of the United States.svg Сполучені Штати
Командувачі
Flag of Germany (1935–1945).svg Карл фон Пюклер-Бургхаус † Flag of the Soviet Union.svg Іван Федотович Сєрьогін
Flag of the United States.svg Стаффорд Лерой Ірвін
Військові сили
7000 солдат Невідомо
Втрати
~1,000 вбитих
~6,000 полонених
~60 вбитих
13 партизан

Нечисленні бійці руху опору зазнали поразки, але їм на допомогу підійшли підрозділи радянської армії. Згодом у бій втрутилися й американські війська. У ніч на 12 травня оборона нацистів рухнула. Внаслідок спільного удару союзників близько тисячі німців загинуло, решта шість тисяч потрапили в полон.

ПередумовиРедагувати

Хоча 8 травня 1945 року представники Вермахту підписали акт про повну і беззастережну капітуляцію, що зобов'язував німецькі війська залишатися на своїх місцях і здаватися при появі союзників, це не означало автоматичного припинення всіх бойових дій. Так, генерал-фельдмаршал Фердинанд Шернер, командувач групи армій «Центр», проігнорував наказ про капітуляцію й повелів своїм підрозділам з боями пробиватись на захід, щоб здатися американським військам. Лише одиниці досягли узгодженої межі демаркації в західній Богемії і зупинилися там.

Оскільки радянська армія перебувала все ще далеко від лінії розмежування зон окупації, зупинити німців спробували місцеві чеські партизани. Недосвідчені й погано озброєні іррегулярні підрозділи зазнали поразки, а на їх атаки нацисти відповіли репресіями проти місцевого населення. Траплялися випадки, коли підрозділи колабораціоністської Російської визвольної армії, які також прагнули дістатися до американців, вступали з німцями в бій.

9 травня велика кількість німецьких солдат, що пробивались на захід, зупинилася поблизу демаркаційної лінії між чеськими селами Мілін, Слівіце і Чімеліце. Серед них були частини Кампфгрупи «Валленштейн». Керівництво розрізнених підрозділів здійснював начальник Управління СС в Богемії та Моравії групенфюрер Карл Фрідріх фон Пюклер-Бургхаус. Разом із солдатами відступало і німецьке цивільне населення. Оскільки партизанські підрозділи руху опору заблокували шлях до американців, Пюклер-Бургаусс наказав підконтрольним військам окопатися.[1]

БитваРедагувати

11 травня партизанські загони на чолі з радянським офіцером Євгеном Антоновичем Олесенським спробували штурмувати німців, але були відкинуті назад. Однак, у той же день німецьких позицій дістались війська радянської армії. Атака почалася з обстрілу ворожих окопів важкою артилерією. Радянська артпідготовка була підтримана 4-ою бронетанковою дивізією XII корпусу третьої армії США. Пізніше війська 1-го, 2-го і 4-го Українських фронтів разом атакували ворожі окопи.[2]

Вночі захист нацистів рухнув, і приблизно о 03:00 12 травня на млині Раковіца Пюклер-Бургхаус підписав протокол про капітуляцію. Від радянської сторони підпис під документом поставив командир 104-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал Іван Федотович Сєрьогін, а від американської — начальник штабу 4-ї танкової дивізії. Після капітуляції генерал Пюклер-Бургхаус повернувся до своєї вілли, де він, його помічник та перекладач здійснили самогубство. В полон потрапило близько 6000 німецьких солдатів, крім того союзникам дісталась велика кількість транспортних засобів.[3]

Пам'ятьРедагувати

У 1970 році в Слівіце на місці битви було відкрито пам'ятник, розроблений архітектором Вацлавом Хільскі. Щороку ентузіасти влаштовують реконструкцію бою, у 2011 році в ній взяли участь чеський військово-історичний клуб, музей в Пршибрамі та солдати чеської армії.

Поруч з віллою в Чімеліце, в якій Пюклер-Бургхаус покінчив життя самогубством, поставлений ще один пам'ятник, надпис на якому зазначає: На цьому місці 9 травня 1945 року американська армія зупинила відступ німецьких військ. За участі американських, радянських та німецьких воєнних представників 12 травня 1945 тут була підписана остання капітуляція Другої світової війни в Європі.[4][5]

ПриміткиРедагувати

  1. Kampfgruppe Wallenstein was formed to suppress the Prague Uprising: overview in Czech Архівовано March 5, 2009, у Wayback Machine..
  2. Captain Olesenski was parachuted into the area to organize the resistance: details in Czech Архівовано 7 жовтень 2011 у Wayback Machine..
  3. Jaroslav Čvančara; Konec druhé světové války v Evropě aneb Anabáze tří šlechticů v květnu 1945. Paměť a dějiny. 2010, roč. 4, čís. 2, s. 18. Dostupné online.
  4. Slivice. Pomník konce 2. světové války. Spolek pro vojenská pietní místa (Czech). Процитовано 21 May 2017. 
  5. Čimelice. Pomník konce 2. světové války. Spolek pro vojenská pietní místa (Czech). Процитовано 21 May 2017. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати