Битва при Остії (італ. Battaglia di Ostia) — морська битва, що відбулась 849 року між флотами мусульманських завойовників з Південної Італії та християнської ліги, що складалась із Папської держави, та державних утворень, залежних від Візантії - Неаполітанського дукату та міст-республік Амальфі і Гаета.

Битва при Остії
Рафаель Санті Битва при Остії (фреска)

Рафаель Санті Битва при Остії (фреска)
Координати: 41°45′ пн. ш. 12°16′ сх. д. / 41.750° пн. ш. 12.267° сх. д. / 41.750; 12.267
Дата: 849
Місце: Прибережна ділянка моря поблизу Остії, Середземне море
Результат: Повна перемога християнського флоту
Сторони
Священна Ліга:
Папська держава
Неаполь
Амальфі
Гаета
Сорренто
Арабський флот
Командувачі
Цезар Неаполітанський Невідомо

ПередумовиРедагувати

Починаючи з 827 року, мусульманські війська халіфату Аглабідів з Північної Африки почали завоювання Сицилії.

У 846 р. емір Іфрікії Мухаммед І ібн аль-Аглаб особисто очолив похід на Рим. Захопивши Понцо і Остію, аглабідський флот піднявся Тибром до самого Рима, розграбувавши усю територію поза межами стін Авреліана, зокрема було пограбовано Ватиканський пагорб і собор Святого Петра. Проти мусульман виступив король Італії Людовик II, але зазнав нищівної поразки, проте спроба штурму стіни Авреліана виявилася для арабів невдалою.[1]

Зрештою під тиском Сергія I, герцога Неаполя, та Гі I, герцога Сполето, араби відступили, захопивши велику здобич.

БитваРедагувати

Через три роки після попереднього успішного рейду, у 849 році в Рим прийшла звістка, що кораблі арабсько-мусульманського флоту готують новий напад і вже досягли Сардинії. У зв'язку з цим було терміново зібрано флот італійських християнських держав у додатково укріпленому порту Остії. Командування взяв на себе Цезар Неаполітанський, син неаполітанського герцога Сергія I. В Остію особисто прибув папа Лев IV, який благословив християнський флот перед його відплиттям.

Битва почалась з атаки неаполітанських галер. У розпалі битви на флоти налетів сильний шторм. Християнський флот встиг благополучно сховатись в гавані Остії, арабські ж судна були здебільшого потоплені або їх викинуло штормом на берег. Після того, як буря змістилась і звільнила район битви, італійським морякам було не важко повернутись і знищити рештки мусульманського флоту.

НаслідкиРедагувати

Перемога у морській битві при Остії поклала початок союзу держав Середньої та Південної Італії та їхній спільній боротьбі з мусульманською навалою з півдня. Взяті в полон під час битви сарацини використовувались папою Левом IV під час будівництва оборонних Леонінських стін навколо Ватикану.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Barbara Kreutz (1996). Before the Normans: Southern Italy in the Ninth and Tenth Centuries. University of Pennsylvania Press. ст. 25–28.

ДжерелаРедагувати