Биндюжник — назва професії XIX — початку XX століття в Одесі, яка має два значення:

  1. людина, яка править кіньми (зазвичай, у найманій підводі, найманому екіпажі);
  2. портовий вантажник.

Походить від слова «биндюги» (від пол. bienduga, winduga < нім. Winde або від нім. Bindwagen)[1], яким називали великий віз ломового візника.

Федя Трапочка був останнім із биндюжників Одеси, він підробляв після війни, і разом з ним ця професія померла назавжди[2].

У сучасному варіанті «биндюжник» — синонім грубої, неосвіченої людини[3].

У масовій культуріРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  2. ЛЕГЕНДА ЗА Федька ТРАПОЧКУ. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 3 грудня 2015. 
  3. БИНДЮЖНИК. Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 2 січня 2013.