Биндюжник
Биндюжник — назва професії XIX — початку XX століття в Одесі, яка має два значення:
- людина, яка править кіньми (зазвичай, у найманій підводі, найманому екіпажі);
- портовий вантажник.
Походить від слова «биндюги» (від пол. bienduga, winduga < нім. Winde або від нім. Bindwagen)[1], яким називали великий віз ломового візника.
Федя Трапочка був останнім із биндюжників Одеси, він підробляв після війни, і разом з ним ця професія померла назавжди[2].
У сучасному варіанті «биндюжник» — синонім грубої, неосвіченої людини[3].
У масовій культурі ред.
- У відомій радянській пісні «Шаланды, полные кефали» співається, що «все биндюжники вставали», що означало знак поваги, проявлений до гідної людини.
- У літературі термін «Биндюжник» зустрічається у Ісака Бабеля, Шолом-Алейхема, Лева Кассіля та інших письменників, чия творчість була пов'язана з Одесою.
- 1989 року в СРСР вийшов фільм «Биндюжник і Король», знятий за мотивами «Одеських оповідань» і «Заходу» Ісака Бабеля.
Примітки ред.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- ↑ ЛЕГЕНДА ЗА Федька ТРАПОЧКУ. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 3 грудня 2015.
- ↑ БИНДЮЖНИК. Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 2 січня 2013.