Берт Закман

Берт Закман (нім. Bert Sakmann; нар. 12 червня 1942, Штутгарт, Німеччина) — німецький фізіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1991 році разом з Ервіном Неєром «За відкриття, що стосуються функцій поодиноких іонних каналів в клітинах» і розробку методу локальної фіксації потенціалу. Професор; обіймав посаду виконуючого обов'язки директора Інституту медичних досліджень Товариства Макса Планка в Гейдельберзі (у даний час — почесний науковий співробітник). Займався викладанням у Гейдельберзькому університеті. Член Гайдельберзької академії наук, Геттінгенської академії наук.

Берт Закман
нім. Bert Sakmann
Берт Закман Берт Закман
Народився	12 червня 1942(1942-06-12) (82 роки) Штутгарт, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	біолог, біофізик, викладач університету, лікар, фізіолог
Alma mater	Університетський коледж Лондона Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана Тюбінгенський університет Фрайбурзький університет Геттінгенський університет
Галузь	Фізіологія
Заклад	Гейдельберзький університет
Науковий ступінь	докторський ступінь
Аспіранти, докторанти	Moritz Helmstädterd
Членство	Лондонське королівське товариство Леопольдина Національна академія наук США Баварська академія наук Гайдельберзька академія наук Геттінгенська академія наук Європейська академія Американська академія мистецтв і наук Угорська академія наук Європейська організація молекулярної біології
Відомий завдяки:	дослідження функцій поодиноких іонних каналів в клітинах розробка методу локальної фіксації потенціалу
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1991)
Берт Закман у Вікісховищі

Посилання

• Автобіографія Берта Сакмана на Нобелівському сайті [Архівовано 15 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
• Керівництво Інституту медичних досліджень Товариства Макса Планка в Гейдельберзі (англ.)