Берніна (перевал)
Берніна або Бернінапасс (нім. Berninapass, італ. Passo del Bernina) — високогірний перевал в Альпах, Швейцарія. Його висота — 2 328 метрів над рівнем моря, сподучає долини Енгадін та Вальпоскьяво в кантоні Граубюнден (і далі на південь з долиною Вальтелліна в Ломбардії, Італія).
Найближчі до перевалу населені пункти — Понтрезіна (нім. Pontresina, 1805 над рівнем моря, за 13 км від перевалу), і Поск'яво (нім. San Carlo di Poschiavo, (1093 м, за 8 км від перевалу).
Сідловина перевалу широка, на ній розташовані два озера: Лей-Наїр (романш. Lej Nair), що належить до сточища річки Інн, і Лаго-Б'янко (італ. Lago Bianco), що належить до сточища річки По. Перевал Берніна лежить на Великому європейському вододілі, що розділяє сточища Чорного і Адріатичного морів.
Перевал також є природною межею поширення ретороманської і італійської мов.
На перевалі знаходиться гірський притулок Ospizio Bernina.
Через перевал проходять лінія Берніна Ретійської залізниці, що сполучає Санкт-Моріц (Швейцарія) з Тірано (Італія), і автомобільна дорога.
Історія ред.
Перевал Берніна був відомий ще з бронзової доби, що підтверджується археологічними знахідками в Санкт-Моріц і Тельо (італ. Teglio). Протягом декількох століть перевал Берніна був основним сполучним маршрутом між Верхнім Енгадіном і Вальтелліно. Регулярно його стали використовувати тільки в середні століття, хоча він не був такий популярний, як перевал Малоя або Офенпасс[1]
Залізниця і канатні дороги ред.
Перша черга вузькоколійної залізниці (Berninabahn) через перевал Берніна відкрилася в 1908 році, її було електрифіковано в 1910 році, а з 1913 року залізниця стала працювати взимку
У 1956 році була побудована канатна дорога Берніна — Дьяволецца в гірськолижному регіоні на горі Мунт-Перс в північній частині перевалу; а у 1980 році вона була реконструйована. З 1963 року діє канатна дорога на Піц-Лагальб.
Клімат ред.
| Клімат Перевалу Берніна (1981-2010) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Середній максимум, °C | −3,7 | −3,7 | −1,4 | 1,5 | 7,0 | 11,1 | 14,0 | 13,4 | 9,4 | 5,5 | −0,2 | −3 | 4,2 |
| Середня температура, °C | −7,2 | −7,5 | −5,3 | −2,4 | 2,7 | 6,4 | 9,2 | 8,9 | 5,2 | 1,7 | −3,5 | −6,3 | 0,2 |
| Середній мінімум, °C | −10,8 | −11,2 | −8,8 | −5,5 | −0,6 | 2,8 | 5,6 | 5,4 | 2,4 | −1 | −6,3 | −9,6 | −3,1 |
| Норма опадів, мм | 109 | 83 | 110 | 165 | 175 | 160 | 146 | 149 | 152 | 178 | 187 | 125 | 1738 |
| Кількість днів з опадами | 7,6 | 6,9 | 7,9 | 10,6 | 13,1 | 11,5 | 11,4 | 12,0 | 9,3 | 10,5 | 9,5 | 8,5 | 118,8 |
| Кількість сніжних днів | 8 | 7,9 | 8,9 | 11 | 5,3 | 1,6 | 0,3 | 0,4 | 1,8 | 5,2 | 9,2 | 8,5 | 68,1 |
| Вологість повітря, % | 63 | 65 | 67 | 72 | 72 | 69 | 67 | 70 | 71 | 70 | 68 | 66 | 68 |
Література ред.
- Armon Planta: Verkehrswege im alten Rätien. Band 1, Verlag Bündner Monatsblatt, Chur 1990, ISBN 3-905241-11-0.
Примітки ред.
- ↑ Steffan Bruns: Alpenpässe – Geschichte der alpinen Passübergänge. Vom Inn zum Gardasee. Band 3, S. 33 L. Staackmann Verlag KG, München 2010, ISBN 978-3-88675-273-7.
|
Це незавершена стаття з географії Швейцарії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |