Берлінська міська електричка

Берлінська міська електричка (нім. S-Bahn Berlin) — один із видів громадського транспорту в Берліні.

Берлінська міська електричка S-Bahn Berlin
Інформація
Країна	Німеччина
Місто	Берлін
Дата відкриття	8 серпня 1924
Довжина ліній	331 км.
Кількість станцій	165
Кількість ліній	15
Пасажиропотік за рік	375 млн осіб
Схема ліній

Залізнична мережа берлінської міської електрички довжиною 329,3 км має 166 станцій. Кількість перевезених пасажирів у 2006 році склала 375 мільйонів людей. Багато ліній берлінської міської електрички обслуговують також передмістя Берліна: Потсдам, Оранієнбург, Бланкенфельде-Малов, Бернау, Тельтов, Геннігсдорф, Еркнер, Кенігс-Вустергаузен, Штраусберг, Біркенвердер, Хоен-Нойендорф та ін.

Центральна частина залізничної мережі складається з трьох магістралей: Stadtbahn проходить із заходу на схід, складається з наземних і надземних станцій; Nord-Süd Bahn проходить з півночі на південь переважно в тунелі; Ringbahn є кільцевою лінією.

Маршрути і лінії

Лінія	Маршрут	Кількість станцій	Залізничні маршрути
S1	Берлін-Ванзе ↔ Оранієнбург	35	Ванзебан, тунель північ — південь, Берлінська північна залізниця, залізниця Берлін — Щецин
S2	Бланкенфельде ↔ Бернау	28	Залізниця Берлін — Дрезден, тунель північ — південь, залізниця Берлін — Щецин
S25	Тельтов-штадт ↔ Геннігсдорф	27	Залізниця Берлін — Ліхтерфельде-Південний — Тельтов-штадт, приміська залізниця Ангальт, тунель північ — південь, залізниця Берлін — Щецин, Берлінська північна залізниця, Кремменська залізниця
S26	Тельтов-штадт ↔ Берлін-Вайдманнслуст	23	Залізниця Берлін — Ліхтерфельде-Південний — Тельтов-штадт, приміська залізниця Ангальт, тунель північ — південь, залізниця Берлін — Щецин, Берлінська північна залізниця, Кремменська залізниця
S3	Берлін-Шпандау ↔ Еркнер	30	Залізниця Берлін — Вроцлав, Берлінський штадтбан
S41	Берлін-Гезундбруннен — Берлін-Зюдкройц — Гезундбруннен	28	Кільцева лінія (за годинниковою стрілкою)
S42	Берлін-Гезундбруннен — Берлін-Зюдкройц — Гезундбруннен	28	Кільцева лінія (проти годинникової стрілки)
S45	Берлін-Зюдкройц ↔ Аеропорт Бранденбург — Термінал 1-2	12	Залізниця Грюнау-кросс — Аеропорт Берлін-Бранденбург, залізниця Берлін — Герліц, сполучна залізниця Баумшуленвег — Нойкельн, кільцева лінія
S46	Берлін-Вестенд ↔ Кенігс-Вустергаузен	23	залізниця Берлін — Герліц, кільцева лінія
S47	Берлін-Германштрасе ↔ Берлін-Шпіндлерсфельд	7	залізниця Берлін — Герліц, кільцева лінія
S5	Берлін-Весткройц ↔ Штраусберг-Північний	30	Берлінський штадтбан, приміська залізниця Шпандау, Пруська Східна залізниця, залізниця Штраусберг — Штраусберг-Північний
S7	Потсдам-Головний ↔ Аренсфельде	29	Залізниця Вріценер, Зовнішнє кільце Берліна, Пруська Східна залізниця, Берлінський штадтбан, залізниця Берлін — Бланкенгайм, залізниця Берлін — Магдебург
S75	Берлін-Варшауер-штрасе ↔ Вартенберг	27	Зовнішнє кільце Берліна, Пруська Східна залізниця
S8	Біркенвердер ↔ Берлін-Грюнау	24	залізниця Берлін — Герліц, кільцева лінія, залізниця Берлін — Щецин, Зовнішнє кільце Берліна, Берлінська північна залізниця
S85	Берлін-Панков ↔ Берлін-Шеневайде	20	Кільцева лінія, залізниця Берлін — Герліц, Берлінська північна залізниця
S9	Берлін-Шпандау ↔ Аеропорт Бранденбург — Термінал 1-2	28	Берлінський штадтбан, кільцева лінія, залізниця Берлін — Герліц, залізниця Грюнау-кросс — Аеропорт Берлін-Бранденбург

На відміну, наприклад, від берлінського U-бана, відповідність між лініями і маршрутами S-бана не є взаємно однозначною. Так, лінію штадтбану (Берлін-Осткройц — Берлін-Весткройц) обслуговує 4 маршрути (S3, S5, S7, S75), а маршрут S1 прямує трьома лініями: Wannseebahn, Nord-Süd-Tunnel і Nordbahn.

Номер маршруту може бути однозначним або двозначним. Маршрути зі спільною першою цифрою завжди мають спільні дистанції колії.

Історія

Наприкінці XIX століття в Берліні почали будувати окремі залізничні колії для приміських поїздів. Перші такі колії з'явилися 1 березня 1881 року в східній частині залізничного кільця Ringbahn. 7 лютого 1882 року був побудований Stadtbahn, що сполучив Шарлоттенбург із Сілезьким вокзалом (нині Берлін-Східний). Дві його колії (з чотирьох) були одразу віддані під приміське сполучення.

У 1900—1903 роках робилися спроби електрифікувати окремі дистанції приміських залізничних колій. Найдовше (понад 22 років) пропрацював відрізок колії між Postdamer Ringbahnhof і Lichterfelde Ost. 4 червня 1903 року він був обладнаний контактною рейкою, напруга на якій становила 550 В.

Датою народження S-бана вважається 8 серпня 1924 року, коли між Щецінським вокзалом (нині Берлін-Північний) і Бернау вперше пройшов поїзд, що використав контактну рейку з напругою 800 В. До кінця 1929 року (цей період отримав назву «Великої електрифікації») довжина електрифікованої за даною технологією мережі склала понад 233 км. 1 грудня 1930 ця мережа отримала сучасну назву S-bahn, але до 1980-х років в це поняття часто включалися і інші приміські колії.

Основним будівництвом 1930-х років став тунель в центрі міста, що став основною частиною лінії Nordsüd-S-Bahn. Цей тунель між станціями HumboldthainіYorckstraße з'єднав 6 листопада 1939 року північні і південні напрямки S-бана.

У квітні — травні 1945 року трьохсоткілометрова мережа S-бана перестала функціонувати, але більша її частина була відновлена до 1948 року.

13 серпня 1961 року в результаті будівництва Берлінської стіни були закриті 11 ділянок S-бана, і єдина мережа була розділена на західну і східну частини. Єдиною спільною точкою цих мереж стала станція Friedrichstraße. Ще 4 станції Nordsüd-тунелю, що знаходилися на території Східного Берліна, були закриті і стали станціями-привидами: західноберлінські поїзди S-бана не зупинялися на них.

Надалі в Східному Берліні продовжували електрифікувати нові дистанції S-бана, а основним швидкісним транспортом Західного Берліна став U-бан. Головною причиною цієї ситуації є те, що весь берлінський S-бан до 1984 року перебував у підпорядкуванні влади НДР. У вересні 1980 року були закриті більшість ліній S-бана Західного Берліна. На початку 1984 року управління західноберлінською мережею було передано Berliner Verkehrsbetriebe.

Після падіння Берлінського муру почалися роботи з відновлення єдиної мережі берлінського S-бана. До кінця 1998 року знову відкриті всі основні радіальні лінії на території колишнього Західного Берліна, а також відновлено зв'язок із деякими передмістями Берліна (Потсдамом, Оранієнбургом, Бланкенфельде, Геннінгсдорфом). 15 червня 2002 року було повністю відновлено рух на кільцевій лінії Ringbahn. У 2006 році на місці станції Leehrter Bahnhof відкрито Головний залізничний вокзал, який також є станцією S-бана.

Поїзд серії 481 на лінії

Рухомий склад

• BVG Class 480 (з 1986 року, використовується на лініях S41, S42, S45, S46, S47, S8 і S85)
• DBAG Class 481 (з 1996 року, використовується на всіх лініях)
• DR Class 270 (з 1987 року, використовується на лініях S45, S46, S47, S8 і S85)
• DBAG Class 483 (з 2021 року, використовується на лінії S47 і S45)

Див. також

• Берлінський метрополітен

Література

• Wolfgang Kiebert. Die Berliner S-Bahn. 1924 bis heute. — Transpress, 2004. — С. 176. — ISBN 3-613-71242-3.
• Bernd Kuhlmann. Bahnknoten Berlin. — Берлін : GVE, 2006. — С. 312. — ISBN 3-89218-099-7.
• Robert Schwandl. Berlin S-Bahn Album. — Берлін : metroPlanet, 2003. — С. 144. — ISBN 3-936573-02-6.
• Bernhard Strowitzki. S-Bahn Berlin. Geschichte (n) für unterwegs. — GVE, 2004. — С. 288. — ISBN 3-89218-073-3.
• Gerd Gauglitz, Holger Orb. Berlin S-und U-Bahnnetz. Ein geschichtlicher Streckenplan. — Берлін : Edition Gauglitz, 2002. — ISBN 3-933502-09-8.

Посилання

• Офіційний сайт S-Bahn Berlin GmbH [Архівовано 17 липня 2018 у Wayback Machine.]
• Інтерактивна схема ліній [Архівовано 14 липня 2009 у Wayback Machine.]