Вікіпедія

Берлинські

родина шляхетного походження

Берли́нські або Берлі́нські — український шляхетний рід.

Прізвище походить від села Берлинці Могилівського повіту Подільської губернії, де мешкали представники роду. При полонізації Поділля у XV столітті Берлинські зубожіли й перейшли до дрібної шляхти, аби, врешті, змішатись із середовищем посполитих.[1] На шляхетське походження родини Берлинських вказували ряд учених, серед них і М. С. Грушевський.[2] Згодом нащадки Берлинських переселилися на Слобожанщину.

Відомі представники ред.

  • о. Федір Берлинський — парафіяльний священик Михайлівської церкви в селі Нова Слобода на Сумщині, поблизу міста Путивля. Мав п'ятьох синів Максима, Стефана, Матвія, Василя і Михайла, яким дав хорошу освіту. Усі п'ятеро пройшли повний курс навчання в Києво-Могилянській академії (крім богословського класу).[3]
  • Берлинський Максим Федорович (1764, Нова Слобода — 1848, Київ) — український педагог, історик, археолог. Корифей у справі досліджень з історії та старожитностей Києва. Був одним з організаторів Київського університету, головою його першого правління.
  • Берлинський Василь Федорович (близько 1766, Нова Слобода — †після 1804, Київ) — викладач, титулярний радник. Після закінчення Києво-Могилянській академії у грудні 1789 вступив до Санкт-Петербурзької учительської гімназії. Освіту продовжував у Горному корпусі, де вивчав хімію, пробірне мистецтво, металургію й мінералогію. Вчителював у Київському народному училищі, відкритому 1789 за проектом його першого директора Івана Коха (з 1809 — Перша київська гімназія). Викладав математичні науки. Збирав мінерали та рослини для природничого кабінету, хранителем якого, як і бібліотеки, був Максим Берлинський. У зв'язку з поганим станом здоров'я Василь Берлинський 1804 виїхав до Санкт-Петербурга.
  • Берлинський Стефан Федорович (1755, Нова Слобода — 1832, Київ) — статський радник, штаб-лікар. Після закінчення Києво-Могилянській академії 1778 продовжив навчання в Генеральному сухопутному військовому госпіталі, відбір до якого проводив лікар 2-го Київського батальйону Федір Матковський. По закінченні навчання працював штаб-лікарем у Київському військовому госпіталі. Був одружений з Пелагеєю Петрівною (1780). Сім'я жила в Києві на Печерську у власному дерев'яному будинку біля Ольгинської церкви. У документах за 1845 Пелагея Петрівна числиться статською радницею, вдовою. Разом з нею проживала дочка Любов Степанівна (1816).
  • Берлинський Михайло Федорович — відомий співак у придворній капелі російського імператора Олександра І.[4]
  • Берлинський Матвій Федорович — автор посібника зі збирання кошенілі (1814).[5]
  • Кесар Стефанович Берлинський (1795, Київ — 1866, Київ) — син Стефана Федоровича. Був серед учнів Київської першої гімназії. 1811 зарахований юнкером 26-ї артилерійської бригади. Учасник боїв з наполеонівськими військами під Смоленськом (1812), на Бородінському полі (1812), під Лейпцигом (1813). Нагороджений за хоробрість орденом святої Анни III ступеня з бантом і срібною медаллю в пам'ять про 1812 рік і здобуття Парижа. Після війни служив на київському арсеналі в чині капітан-артилериста (1836), згодом — підполковника. Одружений з дочкою статського радника Шияною Олександрою Миколаївною. 1853 подарував Києво-Могилянській академії Ірмолой (Ірмологіон), що належав Михайлу Берлинському, дядькові жертводавця. Постать Кесаря Стефановича Берлинського детально описана у повісті Миколи Лєскова «Печерські антики».

Примітки ред.

  1. ↑ Сивіцький Микола. С 34. Історія польсько-українських конфліктів / Пер. з пол. Є. Петренка. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2005 ISBN 966-7601-48-Х. Том перший. — 344 с. ISBN 966-7601-49-8. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 21 серпня 2015.
  2. ↑ Перший голова університетського Правління // «[[Київський університет (газета)|Київський університет]]» — газета Київського національного ініверситету імені Тараса Григоровича Шевченка, N4-5 (2244) 2015. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 серпня 2015.
  3. ↑ [[https://web.archive.org/web/20150704045753/http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/viznachn-storichn-postat-chas-v-vazhkikh-viprobuvan/pershiy-storik-ki-va-maksim-berlinskiy/ Архівовано 4 липня 2015 у Wayback Machine.] Перший історик Києва — Максим Берлинський // Україна: Історія великого народу]
  4. ↑ Володимир Погорілий. Біля витоків досліджень історії України. До 245-річчя від дня народження М. Ф. Берлинського (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2018. Процитовано 21 серпня 2015.
  5. ↑ Большая биографическая энциклопедия. 2009. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Література ред.

  • Грушевский М. С. Барское староство… К., 1894;
  • Щербина В. Первый киевский археолог М, Ф. Берлинский. КС, 1896, № 12.
  • ІР НБУВ, ф. 301, оп. 751л, спр. 26;
  • КДМА, ф. 338, оп. 7, спр. 54, арк. 183;
  • ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1015, спр. 690.


  Це незавершена стаття з генеалогії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берлинські&oldid=38459644