Вікіпедія

Березюк Володимир Володимирович

український військовик
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Березюк.

Володимир Володимирович Березюк (бл. 1992 — 22 березня 2012) — український військовик. Загинув під час нападу зловмисників на військову частину. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Березюк Володимир Володимирович
Народження 1992
Смерть 22 березня 2012(2012-03-22)
Харків, Україна
Поховання Міське кладовище № 15d
Країна  Україна
Вид збройних сил  Повітряні сили
Рід військ  Радіотехнічні війська
Звання  Солдат
Формування 164 РТБр
Нагороди
Нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині» Орден «За мужність» III ступеня

Біографія ред.

 
Михайло Добкін вручає нагороду Людмилі Березюк за померлого сина
 
Меморіальна дошка у школі

Народився у родині Володимира та Лариси Березюк, навчався у середній школі № 42 Харкова. Проходив строкову службу у 164-й радіотехнічній бригаді Повітряного командування «Центр» у Харкові. Загинув під час нападу на військову частину. На думку експерта Радіо Свобода — Олександра Ковальова, причиною смерті Березюка стала відсутність у нього спеціальної підготовки. Нападники атакували зненацька, так що Березюк не встигнув зробити попереджувальний постріл. Він отримав сім ножових поранень і помер на місці. Напад відбили товариші Березюка, один з нападників був вбитий, іншого затримали. Згодом другого нападника засудили до довічного покарання[1].

Згідно з матір'ю Володимира Березюка — Людмили, її сину залишався тиждень до демобілізації[2]. Похований на п'ятнадцятому міському кладовищі[3].

Указом президента України № 220/2012, Володимира Березюка «За мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку», було посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня, разом з ним нагороду отримали два його товариша які відбили напад[4].

Урочисте вручення нагород відбулося 5 квітня 2012 року, на ньому були присутні батьки Володимира Березюка — Володимир та Лариса. Замість Володимира нагороду отримала матір. Під час вручення нагород, голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін так характеризував нагороджених[5]:

Ці люди в мирний час здійснили подвиг. Вони чесно, сумлінно та професійно виконали свій військовий обов'язок.

Харківський міський голова Геннадій Кернес сказав, що[5]:

Ім'я Володимира Березюка буде вписано золотими літерами в історію солдатської слави. Вічна йому пам'ять.

Нагороди ред.

Пам'ять ред.

  • Меморіальна дошка на фасаді середньої школи № 42[6].
  • Ім'я Володимира Березюка було «навічно» внесено в списки 164-ї радіотехнічної бригади[5].

Примітки ред.

  1. ↑ Напад на військову частину у Харкові – не випадковість. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  2. ↑ Суд по делу о нападении на воинскую часть в Харькове: обвиняемый выслушал «пожизненный» приговор безучастно. crime.fakty.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  3. ↑ Володимир Березюк. photo.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 7 вересня 2020.
  4. ↑ а б Правительственный портал :: Президент України нагородив за мужність воїнів із Харкова. old.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  5. ↑ а б в г Михайло Добкін вручив орден «За мужність» солдатам, які відбили озброєний напад на караул в Харкові 22 березня. Харківська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  6. ↑ У Харкові відкрили меморіальну дошку солдату, загиблому при нападі на військову частину. Архів оригіналу за 25.12.2014. Процитовано 30.04.2012.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Березюк_Володимир_Володимирович&oldid=37511594