Бенно Мартін
Бенно Франц Теодор Мартін (нім. Benno Franz Theodor Martin; 12 лютого 1893, Кайзерслаутерн — 2 липня 1975, Мюнхен) — один з вищих керівників СС, обергруппенфюрер СС, генерал військ СС і поліції (1 серпня 1944).
| Бенно Мартін | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Benno Franz Theodor Martin | |||||||||
| Народився |
12 лютого 1893[1] Кайзерслаутерн, Рейнланд-Пфальц[1] | ||||||||
| Помер |
2 липня 1975[1] (82 роки) Мюнхен, ФРН[1] | ||||||||
| Країна |
 Німеччина | ||||||||
| Діяльність | правник, поліція | ||||||||
| Знання мов | німецька[2] | ||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна[2] | ||||||||
| Членство | СС[3] і Corps Rheno-Palatia Münchend | ||||||||
| Посада | Вищий керівник СС і поліції[2] | ||||||||
| Військове звання |
 Обергруппенфюрер СС, генерал поліції (1 серпня 1944), генерал військ СС (1 серпня 1944) | ||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3] | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Біографія ред.
Бенно Мартін народився в сім'ї чиновника. Після закінчення середньої школи в 1911 році вивчав юриспруденцію. Брав участь у Першій світовій війні, почав службу фанен-юнкером в 10-м Королівському Баварському полку польової артилерії, в 1915 році був проведений в лейтенанти. З 1919 року — в добровольчому корпусі фон Еппа.
З 1920 року служив в баварській земельній поліції, після здачі іспиту в 1923 році отримав ступінь доктора права. З 1925 року на службі в поліцейському департаменті Нюрнберга-Фюрта. З березня 1933 року виконувач обов'язків начальника поліції Нюрнберга-Фюрта. 1 травня 1933 року вступив у НСДАП (квиток № 2 714 474), 10 квітня 1934 року — в СС у званні штурмфюрера (посвідчення № 187 117) і призначений начальником поліції Нюрнберга.
З 7 травня 1941 року — командир оберабшніта СС «Майн». З 17 грудня 1942 року — Вищий керівник СС і поліції «Майн» (зі штаб-квартирою в Нюрнберзі). 4 жовтня 1943 року брав участь у секретній нараді Генріха Гіммлера з офіцерами СС в Познані, на якій обговорювалося ведення політики в окупованих районах Радянського Союзу і доля євреїв. Йому було поставлено завдання щодо організації та проведення депортації євреїв з Франконії на Схід силами місцевих сил СС і поліції, в Нюрнберзі депортацією керував обер-бургомістр Віллі Лібель.
У лютому-квітні 1945 року відповідав за формування партизанських загонів «Вервольф» у Франконії. У травні 1945 року був заарештований союзниками і до 1949 року перебував в ув'язненні. Двічі піддавався судовому переслідуванню, але був виправданий. З 1960 року жив у Мюнхені.
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Почесний кут старих бійців для службовців поліції, пожежної охорони і швидкої технічної служби
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Кільце «Мертва голова»
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
Література ред.
- Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
- Фрайгер Рут. Вервольф. Осколки коричневой империи. — М.: Яуза, 2007. — (Война и они). — ISBN 5-903339-05-0.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118731327 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Nuremberg Trials Project — 2016.
- ↑ а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.