Бендзинське гето — єврейське гето в Бендзині (Польща), створене нацистами в період окупації польської території під час Другої світової війни.

Бендзинське гето
Тип Гетто в період Другої світової війни[1][2]
Тема Голокост
Країна  Республіка Польща
50°20′00″ пн. ш. 19°09′00″ сх. д. / 50.33333° пн. ш. 19.15000000002777724716906960° сх. д. / 50.33333; 19.15000000002777724716906960Координати: 50°20′00″ пн. ш. 19°09′00″ сх. д. / 50.33333° пн. ш. 19.15000000002777724716906960° сх. д. / 50.33333; 19.15000000002777724716906960

Мапа

Історія ред.

До війни Бендзин був типовим єврейським містечком. Згідно з даними перепису від 1921 року, в ньому проживало 17 298 євреїв, що становило 62,1 % усього населення[3]. До 1938 року чисельність населення міста становила 22 500 осіб[4].

Гетто було створено в травні 1942 року. Тут перебувало понад 20 000 євреїв з Бендзина і 10 000 євреїв, переселених з інших місць. Більшість з них були вимушені працювати на німецьких військових заводах до депортації в концтабір смерті Аушвіц, де були вбиті. Остання велика депортація ув'язнених гето в період з 1 по 3 серпня 1943 року супроводжувалася повстанням членів місцевої єврейської бойової організації. Під час повстання загинула відома партизанка Фрумка Плотницька[en][5]. Всього в Бендзинському гето загинуло близько 28 000 євреїв[4].

Німецький менеджер конфіскованої у євреїв текстильної фабрики в Бендзині Альфред Росснер видавав євреям довідки про роботу на фабриці, щоб врятувати їх від депортації в табори смерті, і неодноразово попереджав про майбутні акції знищення. Гестапо заарештувало і стратило Росснера в 1944 році[6].

Також за порятунок євреїв із Бендзинського гето був визнаний праведником народів світу католицький парафіяльний священник Мечислав Завадський[pl][7].

Після Другої світової війни відомості про євреїв в Бендзині відсутні[5]. Одна з площ міста Бендзин, де раніше знаходилася синагога, названа на честь повстанців гето. У 2005 році на площі також було відкрито обеліск в пам'ять про євреїв, страчених нацистами в ніч з 8 на 9 вересня 1939 року[8].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. The Yad Vashem encyclopedia of the ghettos during the Holocaust / G. Miron, S. ShulhaniJerusalem: Yad Vashem, 2009. — Vol. Vol. 1. A-M --, Vol. 2. N-Z.. — 1067 p. — ISBN 978-965-308-345-5
  2. United States Holocaust Memorial Museum Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933-1945 / G. P. MegargeeIU Press, 2009.
  3. BĘDZIN (англ.). Jewish Historical Institute Education. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 2012-2-27.
  4. а б Maciej i Ewa Szaniawscy. Zagłada Żydów w Będzinie w świetle relacji (пол.). Żydzi w Będzinie. Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 2012-3-2.
  5. а б Бендзин // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  6. Choosing to act. STORIES OF RESCUE (PDF) (англ.). United States Holocaust Memorial Museum. 2012. с. p.8. Архів оригіналу (PDF) за 13 вересня 2012. Процитовано 2012-2-27. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  7. Spalenie synagogi (пол.). Żydzi w Będzinie. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 2012-3-2.
  8. Monument to the memory of Będzin Jews (Bohaterów Getta Sq.) (англ.). Virtual Shtetl. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 2012-2-27.

Література ред.

  • Jaworski Wojciech, Żydzi będzińscy — dzieje i zagłada, Będzin 1993
  • Zagłada Żydów Zagłębiowskich, red. A. Namysło, Będzin 2004
  • Maciej i Ewa Szaniawscy. Zagłada Żydów w Będzinie w świetle relacji (пол.). Żydzi w Będzinie. Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 2012-3-2.

Посилання ред.