Вікіпедія

Беллоніди

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Беллоніди (кат. Bel·lònides[1] ; ісп. Bellónidas фр. Bellonides) — знатний рід готського походження, володіння якого знаходилися в Лангедоці. Спочатку володіння дому розташовувалися близько Каркасона . Згідно середньовічним генеалогіям Беллоніди були предками Барселонського дому, представники якого були правителями ряду Каталонських графств, а пізніше стали королями Арагону, проте в даний час ця версія поставлена під сумнів.

Історія

ред.

Родоначальником дому вважається Белло (Беллон) (ум.812). За його імені династія отримала в сучасній історіографії назву Беллоніди. Його існування є дискусійним[2] . Вважається, що Белло мав готське походження і був родом з Конфлана. Імператор Карл Великий, проводячи політику призначення правителями прикордонних графств на півдні Франкської імперії представників готської знаті, призначив графом Каркассона Белло.

Дискусійним є питання кількості дітей Белло. Встановлено, що його синами вважаються бездітний Гіслафред I (пом. Бл. 821), успадкував батьківський пристол в Каркасоні, та Оліб I (пом.837), який успадкував Каркасон після смерті брата. Також Оліб володів графством Разі. Дискусійним є те, чи були синами Белло родоначальник Барселонського будинку Суніфред I (пом. 848)[3] і родоначальник графів Ампурьяса і Русильона Суній I (пом. бл. 848)[4] .

При синах Оліб I, династія розділилася на 2 гілки. За старшою гілкою, що йде від Оліба II (пом. бл. 879), в результаті закріпилися графства Каркасон та Роде. Після смерті молодшого сина Оліба II, Акфреда II (пом. бл. 934), графства успадкувала його донька Арсінда, що вийшла заміж за графа Комменжу і Кузерана Арно I, нащадки якого і успадкували все володіння. Молодший син Оліб II, Акфред I (пом. 906), одружився з Арсіндою, дочкою Бернара Плантвелю, маркіза Готії і маркграфа Аквітанії. В результаті в 918 році після смерті брата Арсіндії, герцога Аквітанії Гільома I Благочестивого, що не залишив дітей, його спадкоємцями стали сини Акфреда, Гійом II Молодий (пом. 926) і Акфред (пом. 927), вони послідовно володіли Аквітаніським герцогством. Гілка згасла зі смертю Бернара III, графа Оверні.

Генеалогія

ред.

Белло (Беллон) (пом. 812), граф Каркасона

  • Гіслафред I (пом. Бл. 821), граф Каркасона з 812
  • Оліб I (пом. 837), граф Каркасона та Разі з бл. 821; 1-ша дружина: Ельметруда; 2-га дружина: Рікуільда
    • Оліб II (пом. Бл. 879), граф Каркасона та Разі 865—872, 872—875
      • Бенс (пом. 908), граф Каркасона та Разі з 906
      • Акфред II (пом. Бл. 934), граф Каркасона та Разі з 908
        • Арсінда (пом. після 959), графиня Каркасона та Разі; чоловік: з бл. 925/935 Арно I де Комменж (пом. Бл. 957), граф де Комменж й де Кузеран
    • Суніфред, абат Ла Грасса
    • Акфред I (пом. 906), граф Каркасона та Разі з 877; дружина: Аделінда, донька Бернара Плантвелю, маркіза Готії і маркграфа Аквітанії
      • Гійом II Молодий (пом. 926), герцог Аквітанії, граф Оверні та Макона з 918
      • Акфред (пом. 927), герцог Аквітанії, граф Оверні та Макона з 926
      • Бернар III (пом. після 932), граф Оверні
        • Етьєн
        • Бернар
  • Ермізенда (пом. 860); чоловік: Суніфред I (пом. 848), граф Барселони, Урхеля і Серданом[3]
  • Ротауда де Разі; чоловік: Аларік де Бланшфор
  • (?) Суній I (пом. бл. 848), граф Ампурьяса і Русильона, родоначальник графів Ампур'яса і Русильона[4]

Див. також

ред.
  • графство Каркасон

Примітки

ред.
  1. ↑ l’Enciclopèdia. Enciclopèdia Catalana (кат.). Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 18 травня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  2. ↑ Некоторые историки сомневаются в его существовании, не найдя доказательств его существования в современных ему документах.
  3. ↑ а б В средневековых генеалогиях традиционно считался сыном Белло, однако ряд современных исследователей считают его сыном графа Осоны Борреля.
  4. ↑ а б В средневековых генеалогиях традиционно считался сыном Белло, однако некоторые современные исследователи сомневаются в этом.

Література

ред.
  • Fluvià I Escorsa, Armand de. Els quatre pals: l'escut dels comtes de Barcelona. Barcelona: Episodis de la Història. — 1994.
  • Fluvià I Escorsa, Armand de. Títulos creados por los monarcas catalanes de la dinastía bellónida (1148-1410) // Hidalguía. — 1995. — Т. XLIII (16 вересня). — С. 161—167.

Посилання

ред.
  • Bellonides. Genealogy.eu (англ.). Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 18 травня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  • CATALONIA. Foundation for Medieval Genealogy (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 18 травня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Беллоніди