Бек-Суфі
Бек-Суфі (*д/н — бл. 1422) — хан Золотої Орди в 1419—1420 роках, Кримський хан у 1420—1422 роках.
| Бек-Суфі | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер |
бл. 1422 Крим |
| Національність | монгол |
| Титул | хан Золотої Орди |
| Термін | 1419—1420 роки |
| Попередник | Кадер-Берди |
| Наступник | Даулат-Берди |
| Рід | Чингізиди |
| Батько | Бектут |
Життєпис ред.
Походив з династії Чингізидів. Був сином Бектута, нащадка Тука-Тимура, сина Джучі. Генеалогія Бек-Суфі — Бектут — Данішменд — Бай-Тимур — Тука-Тимур представлена в «Джамі ат-Таваре» Рашид ад-Діна (початок XIV ст.), творі «Муїзз ал-ансаб», складеному при дворі Шахруха до 1427 року, а також в хроніці XVI ст. «Таваріх-і гузіда-ї Нусрат-наме». Батько Бек-Суфі — Ьектут був військовиком при хані Тохтамиші, здійснив низку походів проти північноруських князівств, зокрема 1391 року пограбував В'ятку. До 1392 року вже помер.
Вперше згадується бек-Суфі у 1411 році, коли Джелал ад-Дін, син Тохтамиша зайняв Кримський улус. Після цього напевне Бег-Суфі залишився улусбеком Криму, де став напівнезалежним правителем. відомі його монети, викарбувані в Солхаті. Втім за часів відновлення влади беклярбека Едигея в Орді, Бек-Суфі 1414 року визнав владу хана Чеґре. У 1417 році після повалення останнього відновив самостійність.
У 1419 році з початком нового протистояння за трон, оголосив себе ханом, уклавши союз з Едигеєм, що діяв на лівому березі Волги. Втім вже на початку 1420 року зазнав поразки, відступивши до Криму. У 1421 році вимушений був розділити владу над Кримським улусом з Даулат-Берди. Помер десь на початку 1422 року.
Джерела ред.
- Парунин А. В. Император Солкатский Бек-Суфи // Исторический формат. — 2016. — № 4. — С. 159—168. (рос.)
- [недоступне посилання з травня 2019 Хромов К. ПРАВЛЕНИЯ ХАНОВ В КРЫМСКОМ УЛУСЕ ЗОЛОТОЙ ОРДЫ В 1419—1422 гг. ПО НУМИЗМАТИЧЕСКИМ ДАННЫМ]]