Бджолоїдка мала
| Бджолоїдка мала | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Merops orientalis Pallas, 1773 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бджолоїдка мала[2] (Merops orientalis) — вид птахів роду бджолоїдка (Merops) родини бджолоїдкових (Meropidae). Має 7 підвидів.
Опис ред.
загальна довжина досягає 16-18 см. Голова невеличка. Дзьоб видовжений. Центральні пір'я хвоста є видовженими. Ноги невеличкі, складені з 3 пальців, що поєднані в основі.
Забарвлення зелене, а нижні криючі пір'їни мають яскраво-рудий колір. Азійські особини відрізняються від африканських наявністю коричневої «шапочки» і блакитних щік.
Спосіб життя ред.
Живе в сухих лісах, чагарникових саванах, зарослих піщаних дюнах, оазах, а також на бавовняних плантаціях, але найголовніше біля водойм. Іноді зустрічається на висоті 5-6 тис. м над рівнем моря. Утворює великі зграї — до 200—300 особин. Прекрасно володіють різними типами польоту. Набравши висоту, птах застигає на розпростертих крилах, потім знову переходить на активний політ і знову планує. Ночує на гілках дерев. Полює на бджіл, у яких вони спритно відривають отруйне жало. Також живляться осами, шершнями, мурахами і сараною. Здатна здійснювати сезонні рухи.
Період розмноження триває з березня по червень. Гніздиться поодинці або колоніями. Викопує поодинокі гніздові нори довжиною до 2 метрів на піщаних мілинах в Африці, а в Індії гніздиться в колоніях, в яких налічується до 30 пар. Самиця відкладає 3-5 яєць сферичної форми і білого кольору. Інкубаційний період триває 14 днів. Пташенята залишаються з батьками протягом 3-4 тижнів.
Поширення ред.
Розповсюджений в Північній Африці від Сенегалу до Ефіопії і Єгипту, а також від Аравійського півострова до Індії і В'єтнаму. Їхня щільність більша у сільських районах, ніж міських.
Підвиди ред.
- M. о. viridissimus — від Сенегалу до Ефіопії.
- M. о. cleopratra — долину Нилу
- M. о. yanophrys — південний захід і південний схід Аравійського півострова
- M. о. najdanus — центральна частина Аравійського півострова
- M. о. beludschicus — від Ірану до східної Індії
- M. о. orientalis — Індія, Шрі-Ланка.
- M. о. ferrugeiceps живе — від Ассаму (Індія) до В'єтнаму
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2012). Merops orientalis: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Джерела ред.
- Ali, S; S D Ripley (1983). Handbook of the birds of India and Pakistan. 4 (2 ed.). Oxford University Press. pp. 108—111.
- C. Hilary Fry & Kathie Fry: Kingfishers, Bee-Eaters, & Rollers. Princeton, New Jersey 1992,1999, ISBN 0-691-04879-7
- Zayed M.S. (2008) Les oiseaux de l'Égypte et du Moyen-Orient. ADCOM, Dar el Kutub, 144 p.
- Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. pp. 268—269.