Бахур Віталій Володимирович
Віта́лій Володи́мирович Ба́хур (нар. 2 липня 1989, с. Зозулі, Золочівський район, Львівська область — пом.14 червня 2014, м. Луганськ) — український військовослужбовець, десантник, старший лейтенант Збройних сил України.
| Бахур Віталій Володимирович | |||
|---|---|---|---|
 Старший лейтенант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
2 липня 1989 Зозулі, Львівська область | ||
| Смерть |
14 червня 2014 (24 роки) Луганськ (аеропорт) (загинув у збитому терористами літаку) | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Alma Mater | НАСВ ім. Сагайдачного | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2010—2014 | ||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Рід військ |
 Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017
|
Життєпис ред.
Віталій Бахур народився в селі Зозулі Золочівського району на Львівщині, був старшим поміж трьох братів. З дитинства мріяв про військову службу. Закінчив музичну школу по класу баяна, комп'ютерні курси. Після закінчення Зозулівської школи, у 2006 році, вступив до Львівської військової академії. Займався спортом, на 2-му курсі грав у «КВК».
2010 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії». По закінченні Академії у званні лейтенанта розпочав службу в Дніпропетровській десантній бригаді. В лютому 2012 року одружився.
Старший лейтенант, заступник командира батареї — інструктор з повітрянодесантної підготовки 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України 25-та ОПДБр була залучена до проведення антитерористичної операції на Сході України.
Обставини загибелі ред.
13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.
14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.
Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2].
|
Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки». | 
|
— Полковник Дмитро Мимриков.[3] | ||
Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.
26 липня у рідному селі Зозулі попрощатися з офіцером прийшли кілька тисяч людей[4].
Родина ред.
Мати, Ольга Ярославівна Бахур, до останнього часу працювала у золочівському магазині «Рукавичка». Батько, Володимир Ярославович Бахур, їздив на заробітки за кордон, щоб вивчити синів. Брат Тарас пішов шляхом Віталія, — вступив на військову службу за контрактом у 80-ту Львівську аеромобільну бригаду, був на фронті. Наймолодший брат, 15-річний Орест — учень 9 класу, у подальшому студент Золочівського аграрного коледжу.
Дружина, Оксана Бахур, родом із Золочивщини. Без батька залишилась маленька донька Вікторія, 2012 р.н.
Нагороди ред.
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[5].
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
- Медаль «10 років ракетним військам і артилерії» (03.11.2007)
- Нагрудний знак «20 років ВДВ України» (02.08.2011)
- Почесний нагрудний знак «Почесний десантник» (02.08.2011)
- Почесний нагрудний знак «За відмінну службу в аеромобільних військах Сухопутних військ Збройних Сил України» (29.07.2011)
Вшанування пам'яті ред.
- На стіні Зозулівської ЗОШ І-ІІІ ст. встановлено меморіальну дошку на честь Віталія Бахура[6].
- Пам'яті Віталія Бахура присвятили вірші Катерина Тихонова[7] та Володимир Тимчук[8].
- 26 травня 2015 року у Зозулівському НВК відбулася презентація книги Тетяни Тихонової та Надії Каркулевської «Заради життя» про старшого лейтенанта Віталія Бахура[9].
- 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[10].
- 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[11].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 1 серпня 2017.
- ↑ Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
- ↑ «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
- ↑ Із Віталієм Бахуром прийшли попрощатися кілька тисяч людей (відео) // «Золочів.нет», 26 липня 2014. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 18 листопада 2014.
- ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Почапи з висоти пташиного польоту. zolochiv.net. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 5 серпня 2016.
- ↑ Вірш присвячений пам’яті Віталія Бахура (відео). Архів оригіналу за 14 червня 2015.
- ↑ Володимир Тимчук. А.Т.О. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014.
- ↑ Видано книжку про Героя АТО Віталія Бахура (відео). Архів оригіналу за 15 червня 2015.
- ↑ У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
- ↑ На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
Джерела ред.
- Бахур Віталій Володимирович [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Бахур Віталій Володимирович [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
- Старший лейтенант Бахур Віталій Володимирович [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.] Книга пам'яті на сайті Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
- Герой України Віталій Бахур // Сайт Зозулівського НВК.
- Тетяна Самотий. Загиблий в ІЛ-76 львів'янин два тижні не дожив до свого 25-річчя [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Сьогодні», 16 червня 2014.
- Соломія Кулішко. Віталій Бахур завжди був прикладом [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Наша Українська Справа», 20 червня 2014.
- Тетяна Козирєва. Віталій Бахур: «Головне, щоби ми залишалися людьми…» [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Газета «День», 29 червня 2014.
- Т. Тихонова, Н. Каркулевська. Книга-меморіал «Заради життя», Львів. 2015.
- Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.], 14 червня 2017.