Відкрити головне меню

Микола Іванович Батіг
Народився 26 листопада 1922(1922-11-26)
Кугаїв
Помер 2008(2008)
Львів
Громадянство Україна
Місце проживання Львів
Діяльність мистецтвознавець
Відомий завдяки мистецтвознавець, громадський діяч
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Партія OUN-B-01.svg ОУН
Діти Роман
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
медаль Міністерства культури (2002); Хрест Звитяги (2005)

Мико́ла Іва́нович Батіг (26 листопада 1922, с. Кугаїв, нині Пустомитівський район, Львівщина — 2008, Львів) — український мистецтвознавець, художник-графік. Чоловік Емілії Батіг.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 26 листопада 1922 року в с. Кугаїв, нині Пустомитівський район, Львівщина, Україна.

Навчався у Львівському художньо-промисловому училищі (1940—1941), Державно-промисловій школі (1942—1944), Українському поліграфічному інституті ім. Ів. Федорова (1945—1947); закінчив Львівський університет ім. І. Франка (1958). У 1942—1944 виконував ілюстрації для молодіжного патріотичного журналу. Член ОУН (з 1941). З 1945 — музейний сторож, а згодом науковий співробітник Львівського державного музею українського мистецтва. Був заарештований та засуджений за активну національно-патріотичну діяльність і у сфері українського мистецтва. Викладав у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (шрифти та історію українського мистецтва), та в Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша. Член НСХУ (1962). З 1972 звільнений з посади викладача, виведений з Правління СХ. З 1996 відновлений на посаді наукового працівника Національного музею у Львові.

Автор численних наукових праць, мистецьких досліджень, монографій, каталогів, журнальних та газетних статей про видатних українських митців: Дмитра Крвавича, Олена Кульчицьку, Осипа Куриласа, Антіна Манастирського, Вітольда Манастирського, Івана Труша, Євгена Дзиндру, Зеновія Кецала та ін.

Нагороди і відзнакиРедагувати

ДжерелоРедагувати

  • Жеплинська О. Він належить до патріархів музейної справи: до 85-ліття мистецтвознавця Миколи Батога. — К. : Образотворче мистецтво, 2008. — № 2. — C. 50—51.

ПосиланняРедагувати