Баткін Леонід Михайлович

Леонід Михайлович Баткин
Народився 29 червня 1932(1932-06-29)
Харків, УРСР
Помер 29 листопада 2016(2016-11-29) (84 роки)
Москва, Росія
Країна СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність історик, літературний критик
Alma mater Харківський державний університет
Галузь історія, літературознавство, культурологія
Заклад Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Звання Дійсний член Американської академії з вивчення Відродження
Ступінь доктор історичних наук
Відомі учні =
Нагороди Лауреат премії з культури за 1989 Ради міністрів Італійської республіки (за книгу про Леонардо да Вінчі)
Ribbon Medal 850 Moscow.png

Леонід Михайлович Баткин (29 червня 1932, Харків29 листопада 2016) — російський історик, літературознавець, культуролог, педагог, громадський діяч.

ОсвітаРедагувати

1955 — закінчив історичний факультет Харківського державного університету.

1959 — кандидат історичних наук, тема дисертації: «Данте та політична боротьба у Флоренції кінця XIII — початку XIV століть».

1992 — доктор історичних наук, за сукупністю робіт на тему «Італійське відродження як історичний тип культури».

Наукова та педагогічна діяльністьРедагувати

В 19561967 — викладач, доцент Харківського інституту мистецтв, звільнений за «грубі ідеологічні помилки», в тому числі за «пропаганду чистого мистецтва та формалізму». В радянський період йому не дозволили захистити докторську дисертацію.

З 1968 працював в Інституті загальної історії АН СРСР: старший науковий співробітник, з 1992 — провідний науковий співробітник.

З 1992, одночасно, головний науковий співробітник Інституту вищих гуманітарних досліджень Російського державного гуманітарного університету (РДГУ). член Вченої ради РДГУ. Член міжнародної редакційної ради журналу Arbor Mundi («Світове древо»), що видається в РДГУ.

В 19871989, одночасно, викладав у Московському державному історико-архівному інституті.

Фахівець з історії та теорії культури, головним чином італійського Відродження. Напрями наукових досліджень — італійське Відродження як особливий тип культури; характер і межі особистої самосвідомості в європейській історії культури; методологія вивчення індивідуальних та унікальних явищ в історії культури.

Дійсний член Американської академії з вивчення Відродження. Лауреат премії з культури за 1989 Ради міністрів Італійської республіки (за книгу про Леонардо да Вінчі).

Громадська діяльністьРедагувати

У 1979 був учасником саміздатского літературного альманаху «Метрополь».

У 19881991 був одним з керівників клубу «Московська Трибуна».

В 19901992 брав участь у діяльності руху «Демократична Росія». У травні 2010 підписав звернення російської опозиції «Путін має піти».

Дотримувався ліберальних політичних поглядів.

ПраціРедагувати

  • Данте и его время: Поэт и политика. М.: Наука, 1965. Изд. на ит. яз.: 1970, 1979.
  • Итальянские гуманисты: стиль жизни и стиль мышления / Отв. ред. проф. М. В. Алпатов. — М.: Наука, 1978. — 200, [8] с. — (Из истории мировой культуры). — 37 500 экз. (Издание на итальянском языке 1990)
  • Leonardo da Vinci. Bari: Laterza, 1988.
  • Сон разума. О социально-культурных масштабах личности Сталина.//"Знание-сила", №№3,4, 1989
  • Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. М.: Наука, 1989.
  • Леонардо да Винчи и особенности ренессансного творческого мышления. М.: Искусство, 1990.
  • Возобновление истории: Размышления о политике и культуре. М.: Московский рабочий, 1991.
  • «Не мечтайте о себе»: О культурно-историческом смысле «я» в «Исповеди» бл. Августина. М.: РГГУ, 1993.
  • Пристрастия: Избранные эссе и статьи о культуре. М.: ТОО «Курсив-А», 1994.
  • Петрарка на острие собственного пера: Авторское самосознание в письмах поэта. М.: РГГУ, 1995.
  • Итальянское возрождение: Проблемы и люди. М.: Изд-во РГГУ, 1995.
  • Тридцать третья буква: Заметки читателя на полях стихов Иосифа Бродского. М.: РГГУ, 1997.
  • Европейский человек наедине с собой. Очерки о культурно-исторических основаниях и пределах личного самосознания: Августин. Абеляр. Элоиза. Петрарка. Лоренцо Великолепный. Макьявелли. М.: РГГУ, 2000.
  • Личность и страсти Жан-Жака Руссо. М.: РГГУ, 2012.

ПосиланняРедагувати