Барон Ботро
Барон Ботро (англ. Baron Botreaux) — згаслий спадковий титул в системі Перства Англії.
Історія
ред.Титул барона Ботро був створений англійським королем Едуардом III 24 лютого 1368 року для Вільяма де Ботро (1337 — 1391).
У 1462 році після смерті Вільяма де ботро, 3-го барона Ботро (1389 — 1462), баронство успадкувала його дочка, Маргарет де Ботро, 4-а баронеса Ботро (пом. 1477). Вона пережила сина та онука, тому баронський титул перейшов до її правнучки, Мері Ганґерфорд, 5-й баронесі Ботро (1468 — 1520). Мері Ганґерфорд вийшла заміж за Едварда Гастінгса, 2-го барона Гастінгса (1466 — 1506). Його син та наступник, Джордж Гастінгс, 3-й барон Гастінгс (1488 — 1544), після смерті своєї матері успадкував титули барона Ганґерфорда, барона де Моліна та барона Ботро. В 1529 році для Джорджа Гастінгса був створений титул графа Гантінґдона.
Після смерті Мері Гастінгс, 5-ї баронеси Ботро, баронський титул протягом 214 років перебував у руках графів Гантінґдон. В 1746 році після смерті 9-го графа Гантінґдона баронський титул перейшов до його дочки Елізабет Роудон, яка стала 16-ою баронесою Ботро. Елізабет Роудон вийшла заміж за Джона Роудона, 1-ого графа Мойри. Їх старший син, Френсіс Роудон-Гастінгс, 2-й граф Мойри, отримав у 1817 році титул маркіза Гастінгса.
В 1808 році після смерті Елізабет Роудон, 16-ї баронеси Ботро (1731 — 1808), маркізи Гастінгс володіли баронським титулом до 1868 року, коли він потрапив в стан очікування після смерті 4-го маркіза Гастінгса. У 1871 році баронство отримала Едіт Роудон-Гастінгс, 10-а графиня Лаудон (1833 — 1874), сестра 4-го маркіза Гастінгса, яка стала 21-ю баронесою Ботро. Її наслідував її син Чарльз Роудон-Гастінгс, 11-й граф Лаудон (1855 — 1920). Після його смерті в 1920 році баронський титул опинився в стані очікування. Але вже в 1921 році баронство отримала його племінниця, Едіт Ебні-Гастінгс, 12-а графиня Лаудон (1883 — 1960), дочка майора вельмишановного Пауліна Френсіса Катберта Ебні-Гастінгса (1856 — 1907) та онука Едіт Роудон-Гастінгс, 10-ї графині Лаудон. В 1960 році після смерті 12-ї графині Лаудон баронський титул опинився в стані очікування між її дочками.
Барони Ботро
ред.| Ім'я | Портрет | Роки правління | Титул | Примітки | |
|---|---|---|---|---|---|
| Вільям де Ботро[1]
(1 вересня 1337 — 10 серпня 1391) |
1368—1391 | 1-й барон Ботро | Син та спадкоємець
Вільяма де Ботро | ||
| Вільям де Ботро[2]
(1367 — 25 травня 1395) |
1391—1395 | 2-й барон Ботро | Старший син попереднього | ||
| Вільям де Ботро[3]
(20 лютого 1389 — 16 травня 1462) |
1395—1462 | 3-й барон Ботро | Єдиний син попереднього | ||
| Маргарет Ганґерфорд[4]
(приблизно 1412 — 7 лютого 1477 або 1478) |
1462—1477 | 4-а баронеса Ботро | Друга (молодша) дочка попереднього. Дружина Роберта Ганґерфорда, 2-го барона Ганґерфорда (1409—1459) | ||
| Мері Гастінгс[5]
(пом. 1520) |
1477—1520 | 5-а баронеса Ботро | Єдина дочка сера Томаса Ганґерфорда з Роудена (пом. 1469), онука Роберта Ганґерфорда, 3-го барона Ганґерфорда, правнучка попереднього | ||
| Джордж Гастінгс[6]
(1488 — 24 березня 1544) |
1520—1544 | 6-й барон Ботро, 1-й граф Гантінґдон | Старший син попередньої | ||
| Френсіс Гастінгс[7](1514 — 20 червень 1560) | 1544—1560 | 7-й барон Ботро, 2-й граф Гантінґдон | Старший син попереднього | ||
| Генрі Гастінгс[8](1536 — 14 грудня 1595) | 
|
1560—1595 | 8-й барон Ботро, 3-й граф Гантінґдон | Старший син попереднього | |
| Джордж Гастінгс[9](1540 — 30 грудня 1604) | 1595—1604 | 9-й барон Ботро, 4-й граф Гантінґдон | Молодший брат попереднього | ||
| Генрі Гастінгс[10](24 квітня 1586 — 14 листопада 1643) | 
|
1604—1643 | 10-й барон Ботро, 5-й граф Гантінґдон | Старший син Френсіса Гастінгса, лорда Гастінгса (1560—1595), старшого сина попереднього | |
| Фердинандо Гастінгс[11](18 січня 1609 — 13 лютого 1656) | 1643—1656 | 11-й барон Ботро, 6-й граф Гантінґдон | Старший син попереднього | ||
| Теофіліус Гастінгс[12]
(10 грудня 1650 — 30 травня 1701) |
|
1656—1701 | 12-й барон Ботро, 7-й граф Гантінґдон | Сетвертий (молодший) син попереднього | |
| Джордж Гастінгс[13]
(1677—1705) |
1701—1705 | 13-й барон Ботро, 8-й граф Гантінґдон | другий син попереднього від першого шлюбу | ||
| Теофіліус Гастінгс[14]
(12 листопада 1696 — 13 жовтня 1746) |
1705—1746 | 14-й барон Ботро, 9-й граф Гантінґдон | Зведений брат попереднього | ||
| Фрэнсіс Гастінгс[15]
(13 березня 1729 — 2 жовтня 1789) |
|
1746—1789 | 15-й барон Ботро, 10-й граф Гантінґдон | Старший син попереднього | |
| Елізабет Роудон[16]
(23 березня 1731 — 11 квітня 1808) |
|
1789—1808 | 16-а баронеса Ботро | Молодша сестра попереднього, дружина Джона Роудона, 1-го графа Мойри (1720—1793) | |
| Фрэнсіс Роудон-Гастінгс[17]
(9 грудня 1754 — 28 листопада 1826) |
1808—1826 | 17-й барон Ботро, 1-й маркіз Гастінгс | Старший син попередніх | ||
| Джордж Роудон-Гастінгс[18]
(4 лютого 1808 — 13 січня 1844) |
1826—1844 | 18-й барон Ботро, 2-й маркіз Гастінгс | Старший син попереднього | ||
| Паулін Роудон-Гастінгс[19]
(2 червня 1832 — 17 січня 1851) |
1844—1851 | 19-й барон Ботро, 3-й маркіз Гастінгс | Старший син попереднього | ||
| Генрі Роудон-Гастінгс[20]
(22 червня 1842 — 10 листопада 1868) |
1851—1868 | 20-й барон Ботро, 4-й маркіз Гастінгс | Молодший брат попереднього. З 1868 року титул в стані очікування | ||
| Едіт Мод Роудон-Гастінгс[21]
(10 грудня 1833 — 23 січня 1874) |
1871—1874 | 21-а баронеса Ботро, 10-а графиня Лаудон | Старша сестра попереднього | ||
| Чарльз Едвард Роудон-Гастінгс[22]
(5 січня 1855 — 17 травня 1920) |
1874—1920 | 22-й барон Ботро, 11-й граф Лаудон | Старший син попередньої. | ||
| З 1920 року титул в стані очікування. | |||||
| Едіт Ебні-Гастінгс[23]
(13 травня 1883 — 24 лютого 1960) |
1921—1960 | 23-а баронеса Ботро, 12-а графиня Лаудон | Старша дочка майора Пауліна Ебні-Гастінгса (1856—1907), племінниця попереднього. | ||
| З 1960 року титул в стані очікування. | |||||
Можливі спадкоємці титулу
ред.- Саймон Ебні-Гастінгс, 15-й граф Лаудон (нар. 29 жовтня 1974), старший син Майкла Едварда Ебні-Гастінгса, 14-го графа Лаудона (1942 — 2012), онук Едіт Ебні-Гастінгс, 20-й баронеси Гастінгс[24]
- Шііна Вільямс (нар. 9 травня 1941), єдина дочка леді Джейн Гаддслстон Кемпбелл (нар. 1920), другої дочки Едіт Ебні-Гастінгс, від першого шлюбу з Едгаром Райтом Уекфільдом. З 1968 року дружина Дональда Рассела Вільямса[25]
- Флора Енн Мадлен Пурді (нар. 12 червня 1957), єдина дочка леді Джейн Гаддслстон Кемпбелл Ебні-Гастінгс (нар. 1920), другої дочки Едіт Ебні-Гастінгс, від другого шлюбу з капітаном Артуром Олександром Габблом (пом. 1979). 1-й чоловік з 1975 року Джон Роберт Керр (розлучення 1992), 2-й чоловік з 2001 року Джеймс Клемент Флемінг Пурді[26]
- Норман Ангус Макларен (нар. 6 травня 1948), старший син майора Девіда Кеттета Макларена (пом. 2000) і леді Едіт Гаддлстон Ебні-Гастінгс (1925-2006), онук Едіт Ебні-Гастінгс, 20-ї баронеси Гастінгс[27].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ William de Botreaux, 1st Lord Botreaux. thePeerage.com. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ William de Botreaux, 2nd Lord Botreaux. thePeerage.com. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ William de Botreaux, 3rd Lord Botreaux. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Margaret de Botreaux, 4th Baroness Botreaux. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Mary Hungerford, 5th Baroness Botreaux. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ George Hastings, 1st Earl of Huntingdon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Francis Hastings, 2nd Earl of Huntingdon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Henry Hastings, 3rd Earl of Huntingdon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ George Hastings, 4th Earl of Huntingdon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Henry Hastings, 5th Earl of Huntingdon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Ferdinando Hastings, 6th Earl of Huntingdon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Theophilus Hastings, 7th Earl of Huntingdon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ George Hastings, 8th Earl of Huntingdon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Theophilus Hastings, 9th Earl of Huntingdon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Francis Hastings, 10th Earl of Huntingdon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Elizabeth Hastings, Baroness Hastings. thePeerage.com. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Francis Rawdon-Hastings, 1st Marquess of Hastings. thePeerage.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ George Augustus Francis Rawdon-Hastings, 2nd Marquess of Hastings. thePeerage.com. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Paulyn Reginald Serlo Rawdon-Hastings, 3rd Marquess of Hastings. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Henry Weysford Charles Plantagenet Rawdon-Hastings, 4th Marquess of Hastings. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Edith Maud Rawdon-Hastings, 10th Countess of Loudoun. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Charles Edward Rawdon-Hastings, 11th Earl of Loudoun. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Edith Maud Rawdon-Hastings, 12th Countess of Loudoun. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Simon Michael Abney-Hastings, 15th Earl of Loudon. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Sheena Wakefield. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Flora Ann Madeline Hubble. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Norman Angus MacLaren. thePeerage.com. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
Бібліографія
ред.- Maclean, Sir John The Parochial and Family History of the Parishes of Forrabury and Minster in the County of Cornwall, 1873 (Pedigree & history of early Botreaux family)
Джерела
ред.- Kidd, Charles, Williamson, David (editors). Debrett's Перів and Baronetage (1990 edition). New York: St martin's Press, 1990
- Leigh Rayment's Перів Pages [Архівовано 1 травня 2008 у Wayback Machine.]
- thepeerage.com [Архівовано 14 квітня 2003 у Wayback Machine.]