Барнет Ольга Борисівна
російська акторка
Ольга Борисівна Барнет (3 вересня 1951 — 25 червня 2021[2]) — радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1991). Народна артистка Російської Федерації (1998).
| Барнет Ольга Борисівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Ольга Борисовна Барнет | ||||
| Народилася | 3 вересня 1951 Москва, СРСР[1] | |||
| Померла | 25 червня 2021 (69 років) Москва, Росія | |||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | акторка театру, кіноакторка | |||
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна | |||
| Заклад | Московський Художній театр імені А. П. Чехова і Московський театр Олега Табаковаd | |||
| Роки діяльності | 1972 — 2021 | |||
| Батьки | Барнет Борис Васильович Казанська Алла Олександрівна | |||
| IMDb | nm0055835 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
Біографія
ред.Ольга Барнет народилася в родині кінорежисера Бориса Барнета та акторки Алли Казанської[3].
Закінчила Вище Театральне училище імені Б. В. Щукіна в 1972 році (курс Олександра Борисова) і була прийнята в трупу Московського художнього театру, перейшовши після розколу до МХТ імені А. П. Чехова[4].
Крім МХТ імені А. П. Чехова, грала у виставах театру Олега Табакова[5].
Творчість
ред.Ролі в театрі
ред.МХТ імені Чехова
ред.- «Дульсинея Тобоська» — Маска
- «Синій птах» Моріса Метерлінка — Фея
- «Валентин і Валентина» — Діна, Женя
- «Іванов» А. П. Чехова — Авдотья Назарівна
- «Панове Головльови» М. Є. Салтикова-Щедріна — Любинька
- «Мідна бабуся» — Карамзіна
- «Кабала святош» М. О. Булгакова — Ріваль
- «Яма» О. І. Купріна — Ровинська
- «Лихо з розуму» О. С. Грибоєдова — Графиня-онука
- «Московський хор» — Люба
- «Три сестри» А. П. Чехова — Ольга
- «Мішин ювілей» — Мері
- «І світло у пітьмі світить» Л. М. Толстого — Каховська
- «Ю» — Єлизавета Сергіївна
- «Копенгаген» — Маргарет Бор
- «Остання жертва» О. М. Островського — Глафіра Фирсівна
- «Священний вогонь» — Місіс Тебрет
- «Учитель словесності» — Варвара
- «Одруження» М. В. Гоголя — Орина Пантелеймонівна
- «Остання помилка Моцарта» — дружина композитора Сальєрі
- «Так переможемо» (1987) — Гляссер М. І., особистий секретар Леніна у політбюро
Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова
ред.- «Дядя Ваня» (Войницька Марія Василівна, вдова таємного радника, мати першої дружини професора)
- «Пригоди» (Дама)
- «Божевільний день, або Одруження Фігаро» (Марселіна, ключниця)
Фільмографія
ред.- 1972 — Соляріс — мати Кріса
- 1972 — Переклад з англійської — Інга
- 1975 — Час-не-чекає — Дід Мессон
- 1975 — Втеча містера Мак-Кінлі — Кетті Бенсон
- 1981 — Капелюх
- 1981 — Народження бурі
- 1981 — Чорний трикутник — Кет
- 1982 — Казки старого Арбата
- 1989 — Зима в раю — мати Каті
- 1992 — Три серпневі дні
- 1992 — Гладіатор за наймом — Клавдіївна
- 2002 — Невдача Пуаро (телесеріал) — місіс Феррар
Визнання і нагороди
ред.Примітки
ред.- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Умерла актриса Ольга Барнет из «Соляриса» Тарковского /Газета.RU, 26.6.2021/. Архів оригіналу за 26 червня 2021. Процитовано 26 червня 2021.
- ↑ Телеканал «Культура». Борис Барнет: легенда о режиссёре
- ↑ МХТ им. А. П. Чехова: О. Б. Барнет.
- ↑ Московский театр Олега Табакова: Барнет Ольга.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 23 октября 1998 года № 1300
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 17 июня 1991 г. «О присвоении почетных званий РСФСР работникам искусства»
Посилання
ред.- Ольга Барнет. Официальный сайт МХТ им. А. П. Чехова (рос.). Труппа театра. 2017. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 18 червня 2017.
- Барнет Ольга. Официальный сайт. Московский театр Олега Табакова (рос.). Артисты. 2017. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 1 березня 2020.