Баризон Торхіторіо IV

Баризон Торхіторіо IV
Народився	1190 або 1195
Помер	не раніше 20 квітня 1217 або 1217
Діяльність	монарх
Посада	юдикd і юдикd
Батько	П'єтро I (юдик Арбореї)
У шлюбі з	Бенедетта Кальярська
Діти	Вільгельм Салусіо V
	; ; ;

Баризон Торхіторіо IV (італ. Barisone Torchitorio IV; бл. 1190–1217) — юдик (володар) Кальярського юдикату в 1214—1217 роках (як Торхіторіо IV), юдик Арборейської юдикату у 1214—1217 роках (як Баризон III).

Див. також: Баризон

Див. також: Торхіторіо

Життєпис ред.

Походив з династії Лакон-Серра. Син П'єтро I, юдика Арбореї, та Якобини. Народився 1190 року. 1195 року після поразки батька разом з ним потрапив у полон до Вільгельма Салусіо IV, юдика Кальярі. Виховувався при дворі останнього. 1206 року після смерті батька отримав права на Арборею. 1211 році оженився з донькою Вільгельма Салусіо.

У 1214 році після смерті Вільгельма Салусіо IV отримав Кальярський юдикат, а також став співюдиком Арбореї (разом з П'єтро II). Відмовився від політики попередника, спрямованої на об'єднання Арборейського і Кальярського юдикатів в єдину державу.

У 1215 році Кальярі було атаковано Ламберто Вісконті, юдиком Галлури, та Убальдо Вісконті, подестою Пізи. Баризон Торхіторіо IV зазнав поразки й разом з дружиною втік до арборейських володінь. Зрештою мусив укласти з братами Вісконті мирний договір, за яким пізанці отримали пагорб Кастелло поблизу Кальярі, де звели своє укріплення. З цього часу посилюється вплив Вісконті в Кальярському юдикаті. Водночас разом з дружиною приніс оммаж папі римському Іннокентію III. Незабаром визнав сюзеренітет Пізанського архієпископа.

Водночас вимушений був протистояти своєму співюдикові П'єтро II в Арборейському юдикаті. Помер наприкінці 1217 року (за іншими відомостями, у 1218 році), остання письмова згадка припадає на 20 квітня 1217 року. В Кальярському юдикаті йому спадкував син Вільгельм Салусіо V, а в Арборейському — П'єтро II.

Родина ред.

Дружина — Бенедетта, донька Вільгельма Салусіо IV, юдика Кальярі і Арбореї.

Діти:

Вільгельм Салусіо (бл. 1214—1254), юдика Кальярі

Джерела ред.

Moore, John C. «Pope Innocent III, Sardinia, and the Papal State.» Speculum, Vol. 62, No. 1. (Jan., 1987), pp 81–101.
Francesco Cesare Casula, La Storia di Sardegna, Sassari 1994
Nowé, Laura Sannia. Dai «lumi» dalla patria Italiana: Cultura letteraria sarda. Mucchi Editore: Modena, 1996.
AA.VV., La Grande enciclopedia della Sardegna, Sassari, 2007