Барбікан (англ. Barbican Estate) — житловий мікрорайон, що налічує близько 2000 квартир, мезонетів та будинків у Лондонському Сіті, Велика Британія. Спочатку побудований як орендне житло для представників середнього та вищого середнього класу, він і до сьогодні залишається елітним житловим масивом. Він містить або примикає до Центру мистецтв Барбікана, Лондонського музею, Школу музики та драми Гілдголлу, публічну бібліотеку Барбікана, Школу для дівчат Лондонського Сіті[en] та YMCA (нині закрито)[2], колишній комплекс Барбікан.

Барбікан
Barbican towers.jpg
Загальна інформація
51°31′09″ пн. ш. 0°05′38″ зх. д. / 51.519166666694772516° пн. ш. 0.093888888917° зх. д. / 51.519166666694772516; -0.093888888917Координати: 51°31′09″ пн. ш. 0°05′38″ зх. д. / 51.519166666694772516° пн. ш. 0.093888888917° зх. д. / 51.519166666694772516; -0.093888888917
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[1]
Адмінодиниця Лондонське Сіті[1]
Засновано 1982
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap 51800 ·R (Лондонське Сіті)
Карта
Барбікан. Карта розташування: Сполучене Королівство
Барбікан
Барбікан
Барбікан (Сполучене Королівство)
CMNS: Барбікан у Вікісховищі

До Другої світової війни в цьому районі розташовувалися невеликі майстерні та склади. 1940 року Барбікан був повністю зруйнований внаслідок німецьких бомбардувань з повітря.

Після війни було вирішено побудувати тут сучасний житловий район з освітніми установами, культурним центром, внутрішніми садами та необхідною господарською інфраструктурою. У післявоєнні роки столиця Великої Британії відчувала серйозну нестачу житла, а на місці Барбікан можна було створити ціле сучасне місто, з якого пізніше вирослисоціалістичні міста-сади, а також сучасні містобудівні структури, в цілому засновані на ідеї соціалістичного утопізму.

Внаслідок розчищення зруйнованої під час війни території виникла можливість створити в центрі Лондона мікрорайон на 6500 осіб, в якому були б втілені останні досягнення сучасної архітектури та техніки.

Паралельно, крім декількох кілометрів залізничних колій, сховали під землю лінію метрополітену, поклавши рейки на гумові прокладки, які знизили рівень шуму.

В Барбікані вперше з'явилися малогабаритні квартири, невеликі кухні та легкі меблі.

Фінські дизайнери та троє британських архітекторів, Чемберлен, Пауелл і Бон, стали малювати образ цього житлового масиву в популярному стилі бруталізму.

По периметру кварталу були побудовані стометрові житлові будинки, на верхніх поверхах яких — озеленені дворики.

Архітектура цих будинків ввібрала в себе ідеї Ле Корбюзьє, який одночасно будував аналогічний житловий квартал в Марселі, а також Франка Ллойда Райта, який спроектував хмарочос, побудований не на прямокутному, а на трикутному фундаменті.

У центрі кварталу будувалися низькі будинки для сімей, а в центрі було влаштовано простір з каналами та водоспадами.

ПриміткиРедагувати

  1. а б archINFORM — 1994.
  2. Finsbury Hostel Closure. Islington Gazette. Процитовано 2 February 2012. 

ПосиланняРедагувати