Баратинський Євген Абрамович
| Баратинський Євген Абрамович | |
|---|---|
| Баратынский Евгений Абрамович | |
 Євген Абрамович Баратинський | |
| Народився | 19 лютого (2 березня) 1800 Вяжля |
| Помер | 29 червня (11 липня) 1844 (44 роки) Неаполь ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Тихвінське кладовищеd[1] |
| Країна |  Російська імперія |
| Місце проживання | Казань[2] Москва[3] |
| Діяльність | поет |
| Знання мов | російська[4] |
| Рід | Боратинські |
| Батько | Abram Baratynskyd[5][1] |
| Родичі | L. N. Ėngelʹgardtd[6] |
| Брати, сестри | Sergey Baratynskyd, Баратинський Іраклій Абрамович і Varvara Baratynskayad |
| У шлюбі з | Anastasiya Baratynskayad |
| Діти | Lev Baratynskyd[7] і Nikolay Baratynskyd |
| Автограф |  |
| Сайт | baratynskiy.lit-info.ru |
| |
Євген Абрамович Баратинський (рос. Баратынский Евгений Абрамович; *19 лютого (2 березня) 1800, с. Вяжля — † 29 червня (11 липня) 1844, Неаполь) — російський поет. Навчався в пажеському корпусі в Петербурзі.
Оновив зміст і форму традиційної російської елегії, надав їй глибокого психологізму («Водоспад», 1821; «Дві долі» й «Освідчення», обидві — 1823; «Буря», 1824). В ліриці Баратинського відчутний вплив волелюбних настроїв, що панували в літературних колах, близьких до декабристів.
У поемі «Еда» (1826) Баратинський намагався всупереч романтичній традиції створити звичайні життєві ситуації й характери.
«Катерина» Тараса Шевченка має деякі спільні риси з «Едою» Баратинського. Шевченко згадав цей твір у повісті «Близнецы» поряд з «Катериною» і «Сердешною Оксаною» Григорія Квітки-Основ'яненка у зв'язку з долею героїні своєї повісті Якилини.
Українською мовою окремі вірші Баратинського переклали П. Грабовський («Зима», 1895) і П. Пилипович («Чому невільникам думки про волю милі?», «Мій хист малий, неголосний мій спадок», обидва — 1925). В Україні творчість Баратинського досліджували П. Пилипович, Н. Мазепа, Л. Фрізман.
Джерела
ред.- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- Мазепа Н. Р. Е. А. Баратынский. Эстетические и литературно-критические взгляды. К., 1960.
- Фризман Л. Г. Творческий путь Баратынского. М., 1966
- УЛЕ. К., 1988, т.1.-с. 127—128.
Примітки
ред.- ↑ а б С. Трубачев, С. Адрианов Баратынский, Евгений Абрамович // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 490–494.
- ↑ Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники: Материалы и исследования — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — Т. 3. — С. 32, 38.
- ↑ Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники: Материалы и исследования — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — Т. 3. — С. 38.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Баратынский, Абрам Андреевич // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 489.
- ↑ Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники: Материалы и исследования — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — Т. 3. — С. 38, 36.
- ↑ Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники: Материалы и исследования — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — Т. 3. — С. 36.