Баран Володимир Львович
Баран Володимир Левкович (нар. 16 квітня 1929, Снятин, Івано-Франківська область — 10 травня 2018, Івано-Франківськ) — мистецтвознавець, краєзнавець, член Національної спілки художників України, член Національної Спілки журналістів України.
| Баран Володимир Львович | |
|---|---|
| Народився | 16 квітня 1929[1] Снятин, Станиславівське воєводство, Польська Республіка |
| Помер | 10 травня 2018 (89 років) Івано-Франківськ, Україна |
| Діяльність | художник, краєзнавець |
| Брати, сестри | Баран Роман Левкович |
Жіттєпис
ред.Закінчив факультет теорії та історії мистецтва інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І. Ю. Рєпіна Академії мистецтв у Ленінграді. Працював головним художником Івано-Франківського художньо-виробничого комбінату, Художнього Фонду України. Володимир Левкович працював в Івано-Франківській обласній організації СХУ на посадах референта, члена правління, голови ревізійної комісії. Був позаштатним працівником відділу культури обласної газети «Прикарпатська правда». Від 1983 р. викладач історії мистецтва в Івано-Франківській державній дитячій художній школі.
Автор друкованих книг: «Тернистий шлях Осипа Сорохтея» (2002), «Історії промовисті сторінки» (у співавторстві з О. Шереметом) (1971), «Ковпаківці» (нарис про пам'ятник ковпаківцям в м. Яремчі) (1977), колективних видань «На землі Прикарпатській» (1967), «Любимо тебе, земле» (1984), «Духовно ми багаті» (1979), «Радянське Прикарпаття», каталогів персональних та групових художніх виставок: «Данило Нарбут» (1964), «Іван Кулик» (1963), «Микола Варення» (1972), «Сторіччя від дня народження Василя Стефаника» (1973), статей у журналах та газетах України.
У 2003 році видана книга «Михайло Зорій» про творчу діяльність Михайла Зорія (1908—1995), який жив і працював у Станіславові. Особливе місце у творчій спадщині митця займає широко відомий меморіальний пам'ятник західноукраїнському композитору Д. Січинському. З появою цього унікального монументального твору в сузір'ї імен видатних людей Прикарпаття засяяла зірка Михайла Зорія.
2017 року вийшла книга Володимира Барана «Лідія Треммері/ Lydia Tremmery» (Івано-Франківськ: ЯРИНА, 2017. — 68 с.)[2], передмову до якої написав академік В. Качкан. В ній опубліковано спогади й міркування про творчість художниці бельгійського походження, яку В.Баран добре знав.
За книгу «Михайло Зорій» В. Л. Баран у 2004 р. отримав премію імені Василя Стефаника.
Джерела
ред.- Володимир Баран // Енциклопедія сучасної України. Т. 2 / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка. — К., 2003. — С. 217.
- Володимир Баран // Івано-Франківськ: енциклопед. слов.: 350-річчю м. Івано-Франківська присвяч. / Ганна Карась, Роман Діда, Михайло Головатий, Богдан Гаврилів; ПНУ ім. В. Стефаника. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. — С. 54-55.
- Баран В. Михайло Зорій: літ.-худ. вид. / Володимир Баран. — Івано-Франківськ: Сімик, 2003. — 272 с.
- Рецензії: Юсип Д. Очима вічності дивився він на світ / Дмитро Юсип // Галичина. — 2004. — 3 квіт.
- Грабовецький В. Михайло Зорій / Володимир Грабовецький // Рідна земля. — 2004. — 5 лют. — С.4.
- Володимир Баран. Лідія Треммері / Lydia Tremmery. Івано-Франківськ: ЯРИНА, 2017. — 68 с. [2] [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ колектив авторів Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ Анотований бібліографічний покажчик за жовтень-грудень 2017 року. Живопис. Персоналії. В. Баран. Лідія Треммері / Lydia Tremmery. Івано-Франківськ: ЯРИНА, 2017. Стор. 19. [1] [Архівовано 19 грудня 2019 у Wayback Machine.]