Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Бао Шичень (кит. трад. 包世臣, піньїнь: Bāo Shìchén; 17751855) — китайський вчений-конфуціанець епохи Цін, ранній теоретик реформ, каліграф.

Бао Шичень
кит. 包世臣
Народження1775
Jing Countyd, Ningguo Fud, Anhuid, Династія Цін
Смерть1855
Цзянсу
Громадянство (підданство)Династія Цін[1]
Знання мов
  • китайська мова[2]
  • Діяльність
  • каліграф
  • Літературний напрямНеоконфуціанство
    Зазнав впливу
  • Хун Лянцзі і Гун Цзичжень
  • Діти
  • Bao Jiachengd[1]

  • CMNS: Бао Шичень у Вікісховищі

    Біографія

    ред.

    Походив з родини сільського вчителя провінції Аньхой. Бао Шичень здобув освіту в Нанкіні і в 1790 році удостоївся першого наукового ступеня, проте між 1792-1796 роками був змушений повернутися в село, де займався селянською працею. Далі був запрошений аньхойським губернатором в якості військового радника, паралельно поглиблено займався конфуціанськими штудіями. У 1799-1801 роках служив у Хубеї та Сичуані, допомагаючи у придушенні селянської війни «Білого лотоса». У 1808 році удостоєний другого конфуціанського ступеня цзюйжень, а далі багаторазово брав участь у столичних іспитах і всякий раз невдало. У 1811 році призначений радником генерал-губернатора Цзяннані, і близько 20 років пропрацював у центральних і південних провінціях Китаю. У 1828 році тимчасово залучався до роботи морської митниці в Гуанчжоу; в похилому віці зайняв першу офіційну посаду — магістрату в повіті Сіньюй (Цзянсі), і втратив її через рік. Під час Першої опіумної війни зайняв різко непримиренну позицію до європейців. Помер під час втечі від Тайпинського повстання.[3]

    Теоретичні роботи Бао Шіченя, присвячені аграрній кризі, вперше були опубліковані в 1826 році, і неодноразово перевидавалися. Зібрання творів було випущено ним самим в 1846 році, і також продовжує перевидаватися. В основному, він займався економічною теорією і проектами поліпшення сільського господарства в Китаї, а також викорінення корупції. Особливе місце в його спадщині займав велика праця з каліграфії і чжоу шуан цзі (藝舟雙楫, «пара веселих мистецтв», 1848), надалі доповнений Кан Ювеєм і перевиданий в 1889 році.[4] З другої половини XX століття ведеться переосмислення ролі Бао Шіченя в інтелектуальній історії Китаю нового часу і підготовки його суспільства до докорінних змін. Він займав своєрідне становище в китайському традиційному суспільстві та інтелектуальній системі. Єдиний портрет мислителя був виконаний учнем у Сіцзаєм, коли Бао було вже 70 років. Точно не відомі ні дата його народження, ні кончини; більшу частину життя він не мав офіційного статусу і заробляв на життя каліграфічним мистецтвом.[5]

    Видання праць

    ред.
    • Bāo Shìchén quánjí. Xiǎo Juànyóu gé jí. Shuō chǔ : Повне зібрання творів Бао Шіченя. — Héféi: Huángshān shūshè, 1991. — 253 p. — Ориг.: 包世臣全集. 小倦游閣集. 說儲, 合肥, 黄山书社, 1991, 253页. — ISBN 9787805351841.
    • Bāo Shìchén. Yìzhōu shuāngjí: 6 Juǎn, fùlù 3 juǎn: Пара веселих мистецтв. — Shànghǎi: Shànghǎi gǔjí chūbǎnshè, 2002. — 771 p. — (Xùxiū sìkù quánshū). — Ориг.: 包世臣《藝舟雙楫: 6卷, 附錄3卷》上海古籍出版社, 2002, 771页, 續修四庫全書.


    Примітки

    ред.
    1. а б China Biographical Database
    2. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
    3. Momose, 1943, с. 610.
    4. Momose, 1943, с. 610—611.
    5. Rowe, 2018, с. 14—15.

    Посилання

    ред.
    • 包世臣 (1775—1855) (кит.). 书法空间. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
    • Bao Shichen (1775—1855). Couplet of Calligraphy. Bonhams. 26 травня 2012. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
    • Bao Shichen (1775—1855). Running Script Calligraphy. Christie's. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
    • Bao Shichen (1775—1855) calligraphy couplet in xingshu. Sotheby's. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
    • Bao Shichen. MutualArt. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
    • Calligraphy of the Qing Dynasty: Deng Shiru, Bao Shichen, and Wu Xizai. Tokyo National Museum. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 22 січня 2020.