Бакланова Олеся Олександрівна
Оле́ся[2] Олекса́ндрівна Бакла́нова (нар. 11 січня 1999, с. Караван-Солодкий, Марківський район, Луганська область — пом. 10 жовтня 2018, м. Донецьк, Україна) — українська військовослужбовиця; стрільчиня 92-ї окремої механізованої бригади; учасниця російсько-української війни; старший солдат. Псевдо — «Мала».
Бакланова Олеся Олександрівна | |
---|---|
Старший солдат | |
Загальна інформація | |
Народження |
11 січня 1999 Караван-Солодкий, Марківський район, Луганська область, Україна |
Смерть |
10 жовтня 2018 (19 років) Авдіївка, Донецька область, Україна |
Поховання | Караван-Солодкий |
Громадянство | Україна |
Псевдо | «Мала»[1] |
Військова служба | |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Сухопутні війська |
Рід військ | Механізовані війська |
Формування | |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Президентом України нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєпис ред.
Народилася 11 січня 1999 року у селі Караван-Солодкий (Марківський район, Луганська область)[3]. Закінчила загальноосвітню школу[1]. Любила техніку й мотоцикли; з початком війни очолила волонтерський рух у школі з плетіння сіток для фронту. З 2016 року навчалася у Старобільському коледжі ЛНАУ за спеціальністю «технологія виробництва і переробки продукції тваринництва»[1][3]. Грала на гітарі та співала[4], ходила в походи[5].
У січні 2018 року, як тільки стала повнолітньою, перевелася на заочну форму навчання та вступила на контрактну військову службу до лав Збройних сил України[2]. Пройшла підготовку на Яворівському військовому полігоні у Старичах. Солдатка, стрільчиня 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади, воювала поблизу Мар'їнки та Авдіївки[1]. У день загибелі дівчина підписала рапорт про те, щоб їхати складати сесію[3].
З травня 2018 року брала участь у боях на Шахті «Бутівка» на околицях Донецька[5]. 10 жовтня 2018 року несла бойове чергування на позиції Шахта «Бутівка» в районі села Спартак Ясинуватського району Донецької області. Загинула під вечір на бойовій позиції біля шахти — за 300 метрів від позицій противника. Зазнала смертельного кульового поранення, коли визирнула з бійниці для огляду бойових позицій через прилад нічного бачення[3]. За іншою інформацією, Олеся отримала множинні осколкові поранення, коли противник обстрілював позицій українських військових з протитанкових гранатометів[1].
14 жовтня 2018 року похована в рідному селі Караван-Солодкий на Луганщині[3]; в Марківському районі оголошено жалобу[5].
Без Олесі лишились батьки і брат[5].
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 26/2019 від 31 січня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].
- Напередодні Міжнародного жіночого дня 8 березня 2020 року інформаційне агентство Міноборони «АрміяInform» вшанувало Олесю Бакланову разом із іншими жінками, які стали до лав захисників і віддали своє життя за Україну[7][8].
- У вересні 2020 року громадська організація «Жіночий ветеранський рух» облаштувала у львівському парку ім. Богдана Хмельницького Алею пам'яті жінкам, загиблим у російсько-українській війні[9]. Одна з яблунь Недзведського[en] на цій алеї висаджена в пам'ять про Олесю Бакланову.
- У вересні 2021 року «Жіночий ветеранський рух» за підтримки Українського інституту національної пам'яті випустив документальний фільм «Жінки, які загинули за Україну. Олеся Бакланова», присвячений героїні[10].
-
Алея пам'яті жінкам, загиблим у російсько-українській війні
-
Табличка біля яблуні, висадженої в пам'ять про Олесю Бакланову
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Бакланова Алєся Олександрівна старший солдат - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 11 листопада 2022.
- ↑ а б Жінки, які загинули за Україну. Олеся Бакланова. khoda.gov.ua (укр.). Херсонська Обласна Державна Адміністрація. 5 жовтня 2021. Процитовано 11 листопада 2022.
- ↑ а б в г д Дим, Нестор (1 листопада 2018). 12 загиблих за Україну в жовтні. ІСТОРІЇ, ОБЛИЧЧЯ - Новинарня. novynarnia.com (укр.). Новинарня. Процитовано 11 листопада 2022.
- ↑ УІНП, 2021, 07:57.
- ↑ а б в г На Луганщині попрощалися з Лесею Баклановою, яка загинула на передовій. ТСН.ua (укр.). 15 жовтня 2018. Процитовано 11 листопада 2022.
- ↑ Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Ті, хто дивляться з небес…. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 11 листопада 2022.
- ↑ Згадаймо поіменно: Міноборони вшанувало 13 жінок, які віддали своє життя за Україну. espreso.tv (укр.). Процитовано 11 листопада 2022.
- ↑ Алею пам'яті на честь загиблих ветеранок облаштували у Львові. zahid.espreso.tv (укр.). Процитовано 13 листопада 2022.
- ↑ Білоусенко, Ольга (6 жовтня 2021). «Наша місія — вирівняти нерівність і зробити захисниць видимими». ms.detector.media (укр.). Процитовано 11 листопада 2022.
Посилання ред.
- Жінки, які загинули за Україну. Олеся Бакланова (відео). УІНП. 23 вересня 2021. Процитовано 11 листопада 2022.
- Бакланова Алєся Олександрівна [Архівовано 20 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Герої, яких забрала війна у жовтні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.]