Відкрити головне меню

Гео́ргій Іва́нович Байко́в (нар. 26 лютого 1923(19230226) — пом. 14 липня 1969) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, командир авіаційної ланки 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку (303-тя винищувальна авіаційна дивізія, 1-ша повітряна армія, 3-й Білоруський фронт), гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Георгій Іванович Байков
Байков Георгій Іванович.jpg
Народження 26 лютого 1923(1923-02-26)
Одеса
Смерть 14 липня 1969(1969-07-14) (46 років)
Євпаторія
Поховання Євпаторія
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif винищувальна авіація
Звання CCCP air-force Rank starshyj lejtnant infobox.svg Старший лейтенант авіації
Формування 9-й гв. вап
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Слави III ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

ЖиттєписРедагувати

Народився 26 лютого 1923 року в місті Одесі в родині службовця. Росіянин. У 1930-х роках родина переїхала до Московської області. Закінчив аероклуб в Митищах.

До лав РСЧА призваний в лютому 1941 року й направлений на навчання до Качинської військової авіаційної школи льотчиків імені О. Ф. М'ясникова. Після закінчення школи направлений до 16-го запасного авіаційного полку[1], що базувався у Поволжжі.

З листопада 1942 року — в діючій армії. Воював на Сталінградському, Південному, 4-ту Українському і 3-тю Білоруському фронтах. До лютого 1943 року молодший лейтенант Г. І. Байков воював на винищувачеві Як-1 у складі 296-го винищувального авіаційного полку (8-ма повітряна армія). З березня 1943 року — командир авіаційної ланки 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку.

Всього за роки війни здійснив 252 бойових вильоти, провів близько 55 повітряних боїв, у яких збив особисто 15 і в складі групи — 5 літаків супротивника.

По закінченні війни продовжив військову службу в частинах ВПС Білоруського військового округу. У 1951 році закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси, працював льотчиком-випробувачем.

Після звільнення в запас мешкав у місті Євпаторії Кримської області УРСР. 15 липня 1969 року покінчив життя самогубством[2].

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 41-44.

ПриміткиРедагувати

  1. Сформований 18.07.1941 у м.Куйбишев. У ньому проходили навчання на винищувачах Як. Розформовано 28.02.1946
  2. Червоні соколи. Радянські льотчики 1936–1953

ПосиланняРедагувати