Бажбеук-Мелікян Лавінія Олександрівна

Лавінія Олександрівна Бажбеук-Мелікян (3 квітня 1922, Тифліс — 2005, Єреван[1]) — вірменська і російська художниця. Народний художник Вірменської РСР.

Лавінія Олександрівна Бажбеук-Мелікян (Бажбеук-Мелікова)
Lavinia-Bazhbeuk.jpg
Народження 3 квітня 1922(1922-04-03)
Тифліс (нині Тбілісі), Грузія
Смерть 2005(2005)
  Єреван, Вірменія
Національність вірмени
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Armenia.svg Вірменія
Flag of Russia.svg Росія
Жанр портрет, пейзаж, натюрморт
Навчання Єреванський державний художній коледж ім. Ф. Терлемезянаd і Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова
Діяльність художниця, скульпторка, графікеса
Напрямок Витончені мистецтва
Вплив О. Бажбеук-Мелікян
М. Сар'ян
Батько Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович
Брати, сестри  • Zuleika Bazhbeuk-Melikyand і Vazgen Aleksandrovitsj Bazjbeoek-Melikjand
Нагороди
Народний художник Вірменської РСР Заслужений художник Вірменської РСР Заслужений діяч мистецтв Росії
Звання Заслужений художник Вірменської РСР
Народний художник Вірменської РСР
Заслужений діяч мистецтв РФ

БіографіяРедагувати

Народилась у 1922 році в Тифлісі у родині визначного вірменського художника Олександра Бажбеук-Мелікяна. У 1935 році переїхала до Єревану. У 1944–1944  роках навчалась у Художньому училищі імені Ф. Терлемезяна. У 1944 році вступила до Московського художнього інституту імені Сурікова, займалась в майстерні С. В. Герасимова. Завершила навчання у 1951 році, після чого працювала в майстернях П. Д. Коріна над створенням мозаїчного панно для станції Московського метро «Комсомольська». Невдовзі повернулась до Вірменії[2].

У 1954 році була прийнята до Спілки художників СРСР. У 1962 і 1964 роках обиралась у правління Спілки художників Вірменії[2]. У 1976 році отримала звання Заслуженого художника Вірменської РСР, у 1983 — Народного художника Вірменської РСР. З 1988 року — член-кореспондент Академії мистецтв СРСР, у 1997 році отримала звання Заслуженого діяча мистецтв РФ. З 2002 року — дійсний член Російської академії мистецтв[1].

Останні роки жила і працювала у Москві.

Роботи знаходяться в Музеї сучасного мистецтва (Єреван), Національній галереї Вірменії, художніх фондах Вірменії і Росії, численних галереях і приватних колекціях інших країн[1].

ТворчістьРедагувати

Головними жанрами у творчості Лавінії Бажбеук-Мелікян були портрет і натюрморт.

По поверненні до Вірменії художниця багато працювала у селах, змальовуючи життя вірменських селян, його простоту і природну красу. Вона говорила:

Одна з моїх найулюбленіших тем —  село. Я люблю строгий гарний пейзаж вірменського села, але особливо люблю його людей, з їх простотою і життєствердною силою, щирістю, пластичною красою, людей з обпаленими сонцем обличчями. До таких людей неможливо бути байдужим, і зображати їх — велика радість[2].

Останні роки життя більше працювала в майстерні, створюючи портрети друзів-художників, автопортрети, натюрморти. Мистецтвознавці відзначають, що на творчу манеру Лавінії найбільший вплив справили батько, Олександр Бажбеук-Мелікян, та інший видатний вірменський художник Мартирос Сар'ян, в її роботах поєднуються традиції російського реалізму і колорит вірменської живопису[3].

НагородиРедагувати

  • 1970 — Золота медаль за участь у виставці творів художників Вірменії на ВДСГ у Москві[2].
  • 1974 — Диплом Академії мистецтв СРСР за серію портретів[2]
  • 1981 — Срібна медаль Академії мистецтв СРСР за портрети сучасників[4].

ВиставкиРедагувати

З 1951 року постійно брала участь в республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках.

  • 1965 — участь в декаді вірменського мистецтва в Болгарії[1].
  • 1979 — персональна виставка, Єреван[2].
  • 1980 — персональна виставка, Москва[2].
  • 2007 — персональна виставка (посмертна), Виставкові зали Російської академії мистецтв, Москва[5][6].
  • 2008 — персональна виставка (посмертна), Спілка художників Вірменії, Єреван[7].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

Г. С. Игитян. Лавиния Бажбеук‐Меликян. Портрет, натюрморт. Альбом. — М. : Советский художник, 1982.

ПосиланняРедагувати