Вікіпедія

Багатокільове оперення

Не плутати з V-подібним оперенням — там стабілізатори виконують роль і вертикальних, і горизонтальних одночасно.

Багатокільове оперення[1] — конфігурація оперення літального апарата, що має кілька вертикальних стабілізаторів (кілів). Зазвичай представлене двома кілями, розміщеними на кінцях стабілізаторів (Н-подібне оперення, англ. H-tail) або на фюзеляжі, але також існують літаки з трьома та більше кілями.

H-подібне оперення B-25 Mitchell

Переваги та недоліки

ред.
 
H-подібне оперення Ан-22 «Антей» (передній план) та Ан-225 «Мрія» (задній план, у повітрі)

Таке компонування може слугувати для того, щоб забезпечити необхідну стабілізацію та керованість літака за збереження його розмірів, коли один кіль може бути занадто високим[2][3]. Це є особливо важливим для палубної авіації[4].

Рознесені відносно поздовжньої осі кілі можуть бути більш ефективними при високому куті атаки, оскільки фюзеляж може перекривати значну частину одинарного кіля в такому випадку, що є однією з причин популярности такого оперення на сучасних винищувачах[2]. Крім того, двокільове оперення є ефективнішим при маневрах із креном, оскільки менша довжина кілів забезпечує менше плече сили при обертанні літака[5].

Також H-подібне оперення прибирає кіль з потоку повітря від гвинта одномоторного літака, зменшуючи зміну напрямку, спричинену цим. Для літака з двома двигунами — H-подібне оперення дозволяє збільшити потужність вертикальних стабілізаторів і стерен напрямку, оскільки вони знаходяться в потоці повітря від гвинтів[6].

Втім, багатокільове оперення є складнішим і дорожчим, оскільки кожне стерно потребує керування. H-подібне оперення також потребує посиленої конструкції горизонтальних стабілізаторів, всередині яких до того ж проходять системи керування для стерен напрямку[6].

Різновиди

ред.

Найчастіше після традиційного однокільового оперення зустрічається двокільове. Найчастіше для цього кілі закріплюються на кінцях горизонтальних стабілізаторів, утворюючи характерну Н-подібну форму. Найвідомішими прикладами такого компонування є Ан-22 «Антей», Ан-225 «Мрія» та багато історичних літаків, як Avro Lancaster, B-25 Mitchell, Пе-2 абощо. Існують і інші варіанти компонування: розміщення кілів згори на стабілізаторах (Dornier Do 19, Armstrong Whitworth Whitley), на гондолах двигунів (SR-71 Blackbird), на крилах (F7U Cutlass[en], IAI Harop, Beechcraft Starship) абощо.

Наявність двох кілів також є характерною для двобалкових і двофюзеляжних[en] літальних апаратів.

Рідше зустрічаються три та більше кілів. Наприклад, їх мали Caproni Ca.5[en], Lockheed Constellation[en] та OV-1 Mohawk. Палубні E-2 Hawkeye та C-2 Greyhound[en] оснащені унікальним компонуванням з чотирма кілями, з яких три мають стерно.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Twin tail aircraft
  1. ↑ ZakonOnline (25 жовтня 2012). Наказ № 636 від 25.10.2012 Про затвердження Авіаційних правил України. zakononline.com.ua (рос.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  2. ↑ а б Scholz, Dieter (2015). Aircraft Design. Lecture Notes. 9 - Empennage General Design (англійською) . Hamburg University of Applied Sciences.
  3. ↑ Wainfan, Barnaby (11 листопада 2022). H-tails and Triple Tails. KITPLANES (амер.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  4. ↑ Surette, Justin (26 травня 2023). Why Some Fighter Jets Have Twin-Tail Designs. Simple Flying (англ.). Процитовано 13 жовтня 2023.
  5. ↑ Sadraey, Mohammad. Chapter 6. Tail Design (PDF). Daniel Webster College.
  6. ↑ а б Wainfan, Barnaby (11 листопада 2022). H-tails and Triple Tails. KITPLANES (амер.). Процитовано 27 жовтня 2023.


  Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Багатокільове_оперення&oldid=44103342