Багануур
Багануур — місто у спеціальному столичному регіоні міста Улан-Батор. Населення близько 26000, місто розташовано в центральній частині Монголії у 117 км на схід від Улан-Батора, фактично на межі з Хентійським аймаком.
Багануур монг. Багануур | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||
![]() | ||||||||
![]() | ||||||||
Основні дані | ||||||||
47°47′03″ пн. ш. 108°22′18″ сх. д. / 47.784166666694773085° пн. ш. 108.37166666669777726° сх. д.Координати: 47°47′03″ пн. ш. 108°22′18″ сх. д. / 47.784166666694773085° пн. ш. 108.37166666669777726° сх. д. | ||||||||
Країна | Монголія | |||||||
Адмінодиниця | Улан-Батор | |||||||
Межує з
| ||||||||
Засновано | 1992 | |||||||
Площа | 620,2 км² | |||||||
Населення | 26 000 | |||||||
Висота НРМ | 1349 м | |||||||
Телефонний код | (+976) +976 (121,221) [1] | |||||||
Часовий пояс | UTC+8 | |||||||
Номери автомобілів | УБ_, УН_ | |||||||
GeoNames | 6618851 | |||||||
Міська влада | ||||||||
Вебсайт | bnd.ub.gov.mn | |||||||
Мапа | ||||||||
![]() | ||||||||
| ||||||||
| ||||||||
![]() |
Історія Редагувати
Місто засновано у 1978 році в степу на базі багатого вугільного родовища. У 1987 році його населення разом з радянськими фахівцями складало 9 000 людей.
Транспорт Редагувати
Місто з'єднане з трансмоногольською магістраллю залізницею для транспортування вугілля. Лінія Багахангай — Багануур має протяжність 94 кілометри. [2] Ділянка автотраси Улан-Батор — Багануур — Ондорхан — Чойбалсан є ділянкою проекту «Дороги тисячоліття».
Промисловість Редагувати
Містоутворюючим підприємством є вугільний розріз «Багануур», де видобуток вугілля ведеться відкритим способом. Його будівництво почалось у 1982 році і він мав небачену за монгольськими мірками потужність — 6 млн тонн вугілля в рік, перша черга почала працювати вже у 1984 році, а 1990 року його будівництво завершилось. [3]
Примітки Редагувати
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.
- ↑ http://mongol.su/wiki/index.php?title
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.