Бабич Роман Васильович
Бабич Роман Васильович (нар. 1 лютого 1985, Вороніж, Шосткинський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР — пом. 25 січня 2023, Бахмут, Донецька область, Україна) — український військовик, лейтенант гвардії, військовий медик 1-го окремого батальйона 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Народний Герой України.
| Бабич Роман Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Лейтенант | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
1 лютого 1985 Вороніж, Шосткинський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Смерть |
25 січня 2023 (37 років) Бахмут, Донецька область, Україна | |||
| Поховання | Боярка, Київська область, Україна | |||
| Громадянство |
 СРСР Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Alma Mater | Національний медичний університет імені О. О. Богомольця | |||
| Псевдо | «Диск» | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби |
2014 — 2015, 2022 — 2023 | |||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |||
| Рід військ |
 Механізовані війська | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | російсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Життєпис ред.
Народився 1 лютого 1985 року в селищі Вороніж Шосткинського району Сумської області. Вищу медичну освіту здобув у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця у 2008 році. За спеціальністю — лікар загальної практики. Навчався на військовій кафедрі, отримав звання молодшого лейтенанта[1].
Після навчання займався страхуванням життя, обіймав посаду директора департаменту страхової компанії. У 2011 році переїхав на постійне місце проживання у місто Боярка в Київській області.
На початку 2014 року під час анексії Криму намагався потрапити до лав армії добровольцем, проте отримав відмову[2]. У вересні того ж року був призваний, відправиввся у зону проведення антитерористичної операції, отримавши посаду начальника медичного пункту. Евакуював поранених та загиблих бійців з Донецького аеропорту, Авдіївки, Пісків, Водяного, Опитного, Тоненького, з опорних пунктів шахти Бутівка, РЛС «Зеніт»[1][3].
Демобілізований у вересні 2015 року. Після демобілізації повернувся на попереднє місце роботи, додатково займався інструктажем, проводив навчання військових і цивільних наданню першої медичної та домедичної допомоги в різних умовах[1][4].
У липні 2015 року нагороджений орденом «Народний Герой України»[1][3].
27 березня 2022 року призваний на медичну службу Фастівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Київської області[5].
Загинув 25 січня 2023 року в місті Бахмут, відспіваний 29 січня в Свято-Миколаївському храмі міста Боярки на Київщині, там же похований[5].
Нагороди ред.
- Орден «Народний Герой України» (14 липня 2015[1]);
- Орден «За оборону країни» (14 жовтня 2015);
- Нагрудний знак «Учасник АТО»;
- Пам'ятна медаль Дніпропетровської облдержадміністрації «За вагомий внесок у розвиток Дніпропетровської області»;
- Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (5 травня 2016);
- Відзнака командування 93 ОМБр «Холодний Яр» І ступеня (10 жовтня 2022).
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Роман Бабич. Народний Герой України. Процитовано 3 лютого 2024.
- ↑ Кліщук, Людмила (26 січня 2023). На фронті загинув Народний герой України, бойовий медик Роман Бабич. Новинарня. Процитовано 3 лютого 2024.
- ↑ а б Члек, Крістіна (26 січня 2023). Загинув бойовий медик Роман Бабич «Диск» із Воронежа на Сумщині. Суспільне. Процитовано 3 лютого 2024.
- ↑ Урятував близько 600 військових: загинув Роман Бабич – Герой України. Еспресо. 26 січня 2023. Процитовано 3 лютого 2024.
- ↑ а б Відбулось попрощання із Народним Героєм Романом Бабичем. Сумські дебати. 30 січня 2023. Процитовано 3 лютого 2024.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |