Відкрити головне меню
Василь Бабич

Васи́ль Степа́нович Ба́бич (нар. 1 лютого 1932(19320201), с. Тарасовичі Вищедубечанського району Київської області, яке в 1960-х затоплене водами Київського водосховища після побудови Київської ГЕС. Помер 28 серпня 2016 в Києві) — український бібліотекознавець, бібліограф, педагог, історик, кандидат історичних наук (1979), професор (1985), заслужений працівник культури України (1982). Чоловік Бабич Євдокії Кононівни, батько Добко Тетяни Василівни.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в селянській родині. Закінчив середню школу в селі Чернин.

У 1951—1956 навчався в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка на романо-германському відділенні філологічного факультету, здобув фах філолога, викладача німецької мови. У 1967 — заочно закінчив Харківський державний інститут культури.

З серпня 1956 по серпень 1958 працював учителем німецької мови в середній школі м. Златополя Черкаської області.

У 1958 переїхав до Києва і почав працювати в Державній республіканській бібліотеці УРСР імені КПРС (нині — Національна парламентська бібліотека України): бібліографом, старшим бібліографом, зав. сектору міжнародного книгообміну (1959—1965), зав. відділу іноземної літератури (1965—1969), з 1969 — заступником директора з бібліотечної роботи. З 1970 по 1983 — працював директором цієї бібліотеки.

У 1979 в Інституті історії України захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

У 1983 році за конкурсом перейшов до Київського державного інституту культури (нині — Київський національний університет культури і мистецтв), де був обраний на посаду завідувача кафедри галузевого бібліографознавства.

У 1983—1997 роках працював завідувачем кафедри бібліографознавства та інформаційних ресурсів, у 1985—1996 роках одночасно був деканом факультету бібліотечно-інформаційних систем, у 1997—2000 роках працював професором. Працюючи в КНУКіМ, створив свою наукову школу «Інформаційно-бібліографічні ресурси суспільних наук в Україні».

Рішенням ВАК від 23 серпня 1985 йому присвоєно вчене звання доцента, а 1991 року — звання професора.

ДосягненняРедагувати

У Державній республіканській бібліотеці УРСР імені КПРС вів картотеку «Україніка», яка лягла в основу підготовки бібліографічного покажчика «Твори письменників Радянської України у зарубіжних виданнях, 1945—1966» (Харків, 1968). Друге видання покажчика «Твори письменників Радянської України у зарубіжних виданнях. 1945—1975» (Харків, 1977) врахувало 1391 переклад творів українських радянських письменників 44 мовами світу й охопило період 1945—1975 рр. Пізніші матеріали з цієї теми друкувалися у журналі «Всесвіт», «Радянське літературознавство».

Його наукова робота знайшла широко висвітлена в монографіях, довідниках, статтях, бібліографічних покажчиках. Він виступав на міжнародних, всеукраїнських наукових, науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах з доповідями та повідомленнями з актуальних проблем науково-дослідної та інформаційно-бібліографічної діяльності бібліотек.

Його книга «Бібліотека і читач» (К., 1983) стала підсумком дослідницької праці з вивчення діяльності масових бібліотек України в справі виховної, просвітницької роботи серед населення.

В 1997 в Києві вийшла друком його монографія «Еволюція бібліотечно-інформаційної освіти».

Його науковий і творчий доробок становлять понад 250 різноманітних друкованих праць.

Написав книгу спогадів про рідне село Тарасовичі, затоплене водами Київського моря, 1964 р. (Тарасовичі; спогади, бувальщини. — К.: Щек, 2010).

Громадська діяльністьРедагувати

Обирався депутатом Печерської районної Ради народних депутатів м. Києва, протягом багатьох років був членом правління Товариства українсько-болгарської дружби.

З 1963 по 1976 був уповноваженим Міністерства культури СРСР, відповідальним за вивезення за кордон художніх і культурних цінностей з України.

У 1971—1983 роках входив до Ради з бібліотечної роботи при Міністерстві культури СРСР, був членом науково-методичної ради з бібліотечно-бібліографічної освіти Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.

З 1991 по 1994 був головою Республіканської навчально-методичної ради в галузі бібліотечної освіти при Міністерстві культури України; з 1973 р. по 1983 р. був заступником голови Ради з координації науково-дослідної роботи в галузі бібліотекознавства і бібліографії при Міністерстві культури УРСР.

Був головою Ради з питань реституції бібліотечних фондів Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України, докладав чимало зусиль до виявлення та повернення в Україну її культурних надбань, зокрема книжкових фондів бібліотек, вивезених під час Другої світової війни, та тих, які з різних причин опинилися за кордоном.

Був серед фундаторів Української бібліотечної асоціації.

ВідзнакиРедагувати

  • орден «Знак Пошани»,
  • медаль Н. К. Крупської,
  • срібна медаль ВДНГ,
  • медаль «За доблестный труд»,
  • ювілейна медаль «В память 1500-летия Киева» (1982),
  • медалі «Ветеран труда», «50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941—1945»,
  • ювілейна медаль Народної Республіки Болгарії «100 години от рождението на Георги Димитров»,
  • почесне звання «Заслужений працівник культури УРСР» (1982).

Література про Василя БабичаРедагувати

  1. Добко Т. В. Василь Степанович Бабич: Біобібліогр. покажч. / М-во культури і мистецтв України; НПБУ. — К., 1997. — 43 с. — (Видатні діячі укр. книги; Вип. 9);
  2. Бабич Василий Степанович // Кто есть кто в библиотечном и информационном мире. — М., 2001. — Т. 1. — С. 52;
  3. Геращенко М. Многая лєта! // Вісн. Книжк. палати. — 2002. — № 2. — С.45-48;
  4. Василь Степанович Бабич: Біобібліографія / НАН України; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського / Уклад. Т. В. Добко; вступ. ст. О. Онищенка. — К.: НБУВ, 2002. — 91 с.;
  5. Загуменна В. Родина бібліографознавців / В. В. Загуменна, В. І. Лутовинова, М. В. Геращенко // Бібл. планета. — 2002. — № 1. — С. 30-32;
  6. Те саме // Культура і життя. — 2002. — 24 квіт.;
  7. Онищенко О. С. Бабич Василь Степанович // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2003. — Т. 2. — С. 22-23;
  8. Життя, присвячене книзі // Бібл. планета. — 2007. — № 1. — С. 38-39;
  9. Добко Т. Бабич Василь Степанович // Українські бібліографи. Біографічні відомості. Професійна діяльність. Бібліографія / ДЗ «НПБУ». — К., 2008. — С. 14-16.
  10. Алла Приходько. Книгою покликані і мобілізовані // Вісник Книжкової палати. — 2012. — № 2. — С. 48-49. — ISSN 2076-9326.

ПосиланняРедагувати