Відкрити головне меню

БТР-40 — легкий[1] радянський колісний бронетранспортер на базі автомобіля підвищеної прохідності ГАЗ-63 зр.1948 року.

БТР-40
BTR-40-latrun-2.jpg
Колишній єгипетський або сирійський, перероблений Ізраїлем БТР-40 у музеї Yad la-Shiryon, Ізраїль, 2005.
Тип колісний бронетранспортер
Походження Радянський Союз
Історія використання
На озброєнні 19502000-ні
Оператори див. Оператори
Історія виробництва
Розроблено 1948
Виробник ГАЗ
Виготовлення 19501960
Виготовлена
кількість
близько 8500
Варіанти БТР-40А, БТР-40Б, БТР-40В, БТР-40жд, БТР-40рх
Характеристики
Вага 5,3 т
Довжина 5000 мм
Ширина 1900 мм
Висота 1750 мм (1830 мм з тентом)
Екіпаж 2
Десант 8

Броня 6-8 мм
Другорядне
озброєння
1 × 7,62-мм СГМБ
Двигун ГАЗ-40
78 к.с.
Трансмісія 4х4
Підвіска на напівеліптичних ресорах
Дорожній просвіт 275-400 мм
Швидкість по шосе: 78 км/год

Commons-logo.svg БТР-40 у Вікісховищі

Зміст

Історія створенняРедагувати

Колісний бронетранспортер «Об'єкт 141» розроблявся з 1947 року на Горьківському автомобільному заводі в ОКБ під керівництвом В. О. Дєдкова (провідний конструктор В. К. Рубців) на базі вузлів і агрегатів вантажного автомобіля підвищеної прохідності ГАЗ-63. Прототипом створюваної машини послужив бронеавтомобіль Scout Car M3A1 американської фірми White Motor Company, який поставлявся під час німецько-радянської війни в СРСР по ленд-лізу.

 
Вигляд з середини корпусу

Вже в 1948 році було випущено два варіанти дослідних зразків бронетранспортера. Один з них відрізнявся баштовою кулеметною установкою на даху. Надалі конструктори зупинилися на першому зразку, який не мав жорсткого верху, як і в заокеанського прототипу.

КонструкціяРедагувати

БТР мав компонувальну схему з переднім розташуванням МТВ і з кормовим розташуванням десанту. Силову раму заміняв несучий зварний відкритий зверху корпус з броньових листів, до якого кріпилися всі вузли та агрегати. Це дозволило знизити загальну висоту. Посадка і висадка екіпажу і десанту здійснювалися через дві бортових двері і одні кормові, двостулкові.

На озброєнні БТР був 7,62-мм станковий кулемет Горюнова СГМБ зр. 1949 року, який міг бути встановлений в чотирьох точках: на передній поперечній штанзі, поперечці кормової частині корпусу чи на двох бортових вертлюжних кронштейнах.

На машинах пізніх випусків кулемет кріпився на чотирьох вертлюжних кронштейнах, два з яких (лобовий і кормовий) були приварені відповідно до лобового і кормовому листів корпусу. За допомогою спеціального перехідника на кронштейнах міг би встановлюватися ручний кулемет ДПМ. Стрільба з особистої зброї велася через чотири бортові амбразури.

Карбюраторний двигун ГАЗ-40 мав підвищену потужність в порівнянні з двигуном базового автомобіля ГАЗ-63.

У передній частині БТР була встановлена лебідка, мала трос довжиною 75 м і була розрахована на силу тяги 4500 кгс. Доступ до лебідки забезпечувався через бронелюк.

На машині встановлювалися шини 9,75-18".

При прийнятті на озброєння Радянської Армії в 1950 році бронетранспортер отримав позначення БТР-40. Серійний випуск машин здійснювався з 1950 по 1958 рік на Горьківському автозаводі.

Вперше БТР-40 були показані на листопадовому параді на Червоній площі в 1951 році.

ЗастосуванняРедагувати

БТР-40 швидко завоював популярність у військах.

 
У Будапешті в 1956 році

Проста по конструкції, невелика, але рухлива багатоцільова бронемашина, створена на освоєних промисловістю автомобільних агрегатах, отримала широке поширення в армії. Вона застосовувалася для перевезення мотострільців, використовувалася як тягач у протитанкової артилерії, а також як командирська, зв'язкова і розвідувальна машина — БТР-40 експлуатувалися в прикордонних і внутрішніх військах.

«Бойовим хрещенням» для БТР-40 стали події в Угорщині в 1956 році.

Брали участь ці машини і у вторгненні військ Варшавського Договору в Чехословаччину в 1968 році.

Окрім Радянської Армії, БТР-40 були на озброєнні армій країн-учасниць Варшавського договору, в Албанії, Афганістані, Бурунді, В'єтнамі, Гвінеї, Ізраїлі, Індонезії, Ірані, Ємені, Камбоджі (Лаосі), Китаї (Type 55), Кубі, КНДР, Малі, Монголії, Сербії, Сирії, Сомалі, Судані, Танзанії та Уганді.

МодифікаціїРедагувати

БТР-40АРедагувати

З 1951 року на базі БТР-40 випускався БТР-40А із зенітною установкою ЗТПУ-2, що була встановлена в десантному відділенні і складалася зі спарених 14,5-мм кулеметів КПВ.

Максимальний кут піднесення стволів установки +90°, кут зниження −5°.

Бойова скорострільність 170 пострілів в хвилину.

Для стрільби по наземних цілях застосовувався телескопічний оптичний приціл ОП-1-14, а для стрільби по повітряним — коліматорний ВК-4.

БТР-40БРедагувати

У 1956 році був розроблений бронетранспортер БТР-40Б із закритим броньовим корпусом, який був прийнятий на озброєння в 1958 році і випускався до 1960 року. Дах корпусу виготовляли з броньових листів із двома великими люками, що закриваються двостулковими кришками. Висота корпусу збільшена на 130 мм. В десантному відділенні мали змогу знаходитися до 6 осіб. У зв'язку із введенням броньованого даху були демонтовані бортові кронштейни для установки кулемета і введені дві додаткові амбразури в похилих листах даху. Кулемет СГМБ міг встановлюватися на передньому або задньому кронштейні корпусу, але стрільба з нього була можлива тільки при відкритих люках. В деяких джерелах ця модифікація бронетранспортера носить позначення БТР-40К.

БТР-40ВРедагувати

БТР-40В. В 1957 році була випущена невелика партія машин, які отримали найменування БТР-40В, з централізованою системою регулювання тиску повітря в шинах. Постачання повітря до кожного колеса відбувається зовні, через маточину.

БТР-40ждРедагувати

 
Залізничний варіант БТР-40. Хабаровськ. 2015 рік.

У 1969 році бронетранспортери БТР-40 і БТР-40А випробовувалися з навісним обладнанням комбінованого ходу". Сталеві котки з внутрішніми ребордами, укріплені на відкидних важелях з пружинними амортизаторами спереду і ззаду корпусу, забезпечували сталий рух основних коліс машини по рейковій колії зі швидкістю до 65 км/год, а також можливість буксирування однотипного БТР. Постановка машини на рейки і зняття її з шляху здійснювалися протягом 3-5 хвилин командою з двох осіб за допомогою двох переносних апарелей. Встановлене навісне обладнання істотно не впливало на прохідність і швидкість руху машини по ґрунтових дорогах. Маса комплекту обладнання становила 520 кг. Було випущено кілька машин, частина з яких ще в 1997 році продовжували нести службу у Забайкальському військовому окрузі.

БТР-40рхРедагувати

На базі БТР-40 випускалася машина хімічної розвідки БТР-40рх. Вона відрізнялася від базової машини установкою додаткового обладнання для проведення радіаційної і хімічної розвідки.

ОператориРедагувати

  СРСР Радянський Союз
 
Польська машина
  • БТР-40 (1947) — базова модель з відкритим верхом.
  • БТР-40 (1948) — дослідний з 14,5-мм кулеметом КПВ[7]
  • БТР-40А (1951) — машина протиповітряної оборони (ППО), оснащена зенітної установкою ЗТПУ-2 зі спареними 14,5-мм кулеметами КПВ, бойова маса 5,6 т.
  • БТР-40В (1956) — дослідний, з централізованою системою регулювання тиску повітря в шинах і диференціалом сухарикового типу. Оснащувався фільтро-вентиляційною системою. Невелика серія в 1957 р.
  • БТР-40Б (1958) — з броньовим дахом корпусу, серія в 1957-60 рр .. Лоб корпусу — 6-8 мм Екіпаж — 2+6 чол. Вага — 5,3 т. Створена за підсумками подій в Угорщині.
  • БТР-40РХ — машина хімічної розвідки. З ВПХР, автоматичним газоаналізатором, радіометром-рентгенметром ДП-5А, рентгенметром ДП-3Б
  • БТР-40А ж.д. (1969) — модифікація для залізничних військ, обладнана пристроєм (додатковими підйомними колесами з ребордами) для пересування по залізничних коліях; переобладнували безпосередньо в частинах.
  КНР Китайська Народна Республіка

Тип 55 — Китайська ліцензійна копія БТР-40.

  Куба Куба
  • БТР-40А-АА — кубинська машина протиповітряної оборони, оснащена зенітної установкою ЗТПУ-2.
  • БТР-40А-РВ — кубинський БТР-40, озброєний протитанковими керованими ракетами Laucher.
  • Jababli — кубинський БТР-40, оснащений ПТКР ЗМ11 «Фаланга».
  НДР НДР
  • SPW-40 — німецьке позначення БТР-40.
  • SPW-40A — німецьке позначення БТР-40А.
  • SPW-40Ch — німецьке позначення БТР-40Х.
  • SPW-40, перетворений в винищувач танків, озброєний ПУ9П110 з ПТКР «Малютка». Десантне відділення з броньованої дахом. Бійниці в бортах, призначені для ведення вогню з особистої зброї відсутні.
  Індонезія Індонезія
  • БТР-40 Retrofit TNI-AD/Polri — глибока модернізація БТР-40 індонезійської армії в 19951996 роках, викликана відсутністю запчастин до наявних на озброєнні 85 бронеавтомобілів і постановки питання про здавання машин в металобрухт. При модернізації була проведена заміна силового агрегату на 4-циліндровий дизель Isuzu 4BE1, що дало підвищення максимальної швидкості до 100 км/год і запас ходу до 660 км при власній масі в 4960 кг. Машини отримали броньований дах десантного відділення, нове броньоване скло товщиною 62 мм, кондиціонер, нову електричну лебідку RE10.000, радіостанцію PRC 64, з обох сторін корпусу є чотири пускові установки димових гранат і прожектор на лівій стороні корпусу для використання у вогневій підтримці.
За озброєнням
Бронетранспортери мають різні варіанти виконання та озброєння
  • з 7,62-мм кулеметом на турелі командира;
  • з 12,7-мм кулеметом у вежі;
  • з 40-мм автоматичним гранатометом на турелі у вигляді «вежі» кубічної форми у верхній частині надбудови всередині десантного відділення.
  Ізраїль Ізраїль
  • БТР-40, оснащений кріпленнями для американських кулеметів M1919A4. Один кулемет розташовувався в передній частині десантного відділення, два інших по обох сторонах корпусу. Також обладнаний великою кількістю кронштейнів-тримачів на корпусі.

ДжерелаРедагувати

  • J. Kinnear. Russian Armored Cars 1930—2000. — Darlington, MD: Darlington Productions, 2000. — 336 p. — ISBN 1-89284-805-8.
  • М. Б. Барятинский. Советская бронетанковая техника 1945—1995 (часть 1). — М.: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Бронеколлекция № 3 (30) / 2000). — 4000 экз.
  • Конкин В. Ф., Пуденко Л. Я., Савельев С. В., Одноуров А. Н., Колотушкин А. И., Лашенчук С. Н., Апокин В. С., Голосов М. Д., Федотов Г. Я., Семечкина В. А. Руководство по материальной части и эксплуатации бронетранспортёров БТР-40 и БТР-40Б / Голощапов И. М.. — М.: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1966. — 348 с. — (5/8631).

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Важким БТР, що експлуатувався паралельно з БТР-40, вважався БТР-152