Асіда Хітосі
А́шіда Хіто́ші (яп. 芦田均, あしだひとし, МФА: [aɕida çitoɕi̥]; 15 листопада 1887 ― 20 червня 1959) — японський політичний і державний діяч, дипломат, доктор юридичних наук. 47-й прем'єр-міністр Японії (10 березня — 15 жовтня 1948).
| Ашіда Хітоші | |
|---|---|
| яп. 芦田均 | |
 | |
| Народився |
15 листопада 1887 Фукучіяма, Кіото |
| Помер |
20 червня 1959 (71 рік) Мінато, Токіо |
| Громадянство |
 Японія |
| Діяльність | дипломат, юрист |
| Alma mater | Токійський імператорський університет[d] (1912)[1], Перша вища школаd і Q11393037? |
| Знання мов | японська |
| Заклад | Міністерство закордонних справ Японії і The Japan Times[2] |
| Посада | прем'єр-міністр Японії (1948) |
| Партія | Асоціація друзів конституційного правління (Японська імперія)[3], Liberal Partyd[2], Демократична партія[d][2], Japan Democratic Partyd[1] і Ліберально-демократична партія Японії |
| Батько | Ashida Shikanosuked |
| Родичі | Sanshi Shimokōbed |
| У шлюбі з | Sumi Ashidad |
| Автограф |
 |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Народився 15 листопада 1887 року в селянській родині Ашіда в місті Фукучіяма префектури Кіото.
Випускник кафедри юриспруденції Токійського Імперського Університету.
З 1912 року влаштувався на роботу до Міністерства закордонних справ Японії. Працював у японських посольствах в Росії, Франції, Туреччині та Бельгії. Був свідком російської лютневої революції та жовтневого перевороту Росії 1917 року, відвідав революційний Київ, брав участь в роботі Паризької мирної конференції після Першої світової війни.
У 1932 полишив державну службу в знак протесту проти вторгнення японських військ до Маньчжурії. Того ж року обраний депутатом Палати Представників Японського Парламенту від Товариства друзів конституційного правління.
Протягом 1933—1940 років працював директором японської англомовної газети The Japan Times.
У 1942 знову став депутатом Палати представників, незважаючи на критику його діяльності військовими та відсутність рекомендацій Асоціації допомоги Трону.
Після Другої світової війни був представником проамериканських ліберальних сил.
У жовтні 1945 року призначений міністром добробуту в уряді Шідехари Джюро. У листопаді того ж року, разом із Хатоямою Ічіро, взяв участь у формуванні Японської ліберальної партії. В червні 1946 року працював головою Комітету Палати Представників з питань поправок до Конституції й долучився до прийняття нової Конституції Японії.
У березні 1947 року перейшов до Японської прогресивної партії. Наприкінці того ж місяця, разом із Інукаєм Такеру, заснував Демократичну партію, яку й очолив. У червні 1947 року отримав портфель міністра закордонних справ та посаду віце-прем'єр-міністра в коаліційному уряді Катаями Тецу.
У березні 1948 року, після відставки кабінету Катаями, став прем'єр-міністром Японії й головою нового коаліційного уряду. Паралельно виконував обов'язки міністра закордонних справ. Керував країною в умовах американської окупації та розростання робітничого руху. За вказівкою голови окупаційних сил Дугласа Макартур затвердив указ про громадський порядок та наказ 201 про заборону демонстрацій.
У жовтні 1948 року був змушений піти у відставку через фінансовий корупційний скандал спричинений міжусобицями всередині американської окупаційної адміністрації. За підозрою у отриманні хабара арештований американцями.
У лютому 1958 року визнаний невинним. Решту життя провів осторонь політики, займаючись науковими дослідженнями. Автор багатьох праць з міжнародного права та історії дипломатії.
Помер 20 червня 1959 року, у 71-річному віці, в Токіо.
У 2002 в місті Фукучіяма, Кіото відкрився музей Ашіди Хітоші.
Згадки про Україну ред.
За даними українських істориків, у липні 1917 року як аташе посольства Японії в Росії Ашіда відвідав Центральну Раду в Києві та зустрівся із Генеральним секретарем міжнаціональних справ Олександром Шульгинім з метою отримання інформації про становище в Україні та намірів Ради щодо продовження війни[4]. За даними японських дослідників, Ашіда перебував в гостях у єврейських цукровиробників Гальперіних та їхніх друзів Бернінсонів, з якими познайомився ще у Петрограді. Під впливом свого проросійськи налаштованого оточення[5], Ашіда негативно оцінював український визвольний рух:
|
Пройшов день і дві ночі відтоді як паротяг полишив російську столицю і зараз, посеред зволоженого росою степу, прямував до Києва. О, Україна – трав’яна Південна Росія!... Дніпровська Рівнина, що простирається від Чернігова до Одеси одразу кидається в очі подорожнього, відрізняючись від Північної Росії. Земля, трава, люди... тут кожна річ без винятку промовляє про Південний край – зелені хвилі, що тягнуться до хмар чорнозему, листя чорнявих тополь, радісні й запальні погляди малоросів... Сто-двісті років тому, степи часів Тараси Бульби, оспівані Гоголем, обігріті променями спекотного сонця, збудили в синах Рівнини кров завойовників. Тоді у тих краях з'явилися козаки, верхівки чорних хутряних яких то виринали, то знову тонули у високих степових травах.[6] | 
|
|
|
Сьогодні український рух виглядає потужним, але це лише антивоєнні настрої під виглядом національної незалежності, що збуджують дурний народ. Просто в Північній Росії пронімецька партія представлена антиреволюційно-консервативними колами, а в Південній — націоналістами, що може свідчити про проникнення тут німецько-австрійських сил.[5] |
|
Примітки ред.
- ↑ а б http://archive.is/BHox6#6%
- ↑ а б в http://archive.is/jZUPp#42%
- ↑ http://archive.is/jZUPp#30%
- ↑ Крезуб А. Нарис історії українсько-польської війни 1918—1919. — Нью-Йорк: Око, 1966. — 179 с.; Головченко В. І., Солдатенко В. Ф. Українське питання в роки Першої світової війни[недоступне посилання з травня 2019]. — К.: Парламентське вид-во, 2009. — с. 150.
- ↑ а б 黒川祐次著. 物語ウクライナの歴史 : ヨーロッパ最後の大国. — 東京: 中央公論新社, 2002. — p.179.
- ↑ 黒川祐次著. 物語ウクライナの歴史 : ヨーロッパ最後の大国. — 東京: 中央公論新社, 2002. — p.177-178.
Джерела та література ред.
Асіда Хітосі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- (яп.) Щоденник Ашіди Хітоші (1945—1946) [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.] // Національна парламентська бібліотека Японії.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Асіда Хітосі |
- (яп.) Музей Ашіди Хітоші [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- (яп.) Документи Ашіди передані Національній Парламентській бібліотеці [Архівовано 12 серпня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Японії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |