Ахмад-шах I Бахмані
Ахмад-шах I Валі (урду احمد شاہ ولی بہمنی; д/н — 17 квітня 1436) — султан держави Бахмані у 1422—1436 роках. Вів запеклі й тривалі війні з Малавським і Гуджаратським султанатами, Віджаянагарською імперією. Сприяв розвиткуго сподарства та культури, поширенню шиїзму.
| Ахмад-шах I Бахмані | |
|---|---|
 | |
| Помер | 17 квітня 1436 |
| Країна | Бахмані |
| Титул | султан |
| Посада | Bahmani Sultand |
| Рід | Бахмані |
| Брати, сестри | Тадж уд-Дін Фіруз-шах Бахмані |
Життєпис ред.
Молоді роки ред.
Онук султана Ала-ад-дін Бахман-шаха, другий син Ахмад-хана. Близько 1378 року разом зі своїм братом Фірузом був всиновлений стриєчним братом Мухаммад-шахом II, що став новим султаном. Останній видав своїх доньок за Ахмада і Фіруза. Здобув всебічну та ґрунтовну освіту.
1397 року допомагав братові у боротьбі проти Тагалчину, очільнику тюркської гвардії, який фактично був правителем при молодому султані Дауд-шахі II. Внаслідок перемоги Фіруз зайняв трон. Активно допомагав останньому у внутршніх справах на посаді вакіля (першого міністра).
Втім 1422 року Фіруз-шах за порадою своїх міністрів вирішив осліпити Ахмада, оскільки побоювався, що той повалить його сина Гасан-хана. Ахмад зумів втекти, а потім зібрати військо, з яким переміг султанську армію, після чого увійшов до столиці. 22 вересня того ж року він змусив Фіруз-шаха зрікся влади на свою користь.
Панування ред.
Зовнішня політика ред.
1423 року атакував Девараю II, магараджахіраджу Віджаянагару, дійшовши до ворожої столиці. Незважаючи на те, що бахманідським військам не вдалося її захопити Ахмад-шах I повернув втрачені його братом у 1420 році землі та змусити магараджахіраджу сплатити данину.
1424 року завдав поразки Речерлаському наякству, що намагався скинути залежність від Бахмані за допомогою династії Редді. 1425 року захопив столицю наякства Варангал з навколишніми землями, які приєднав до султанату. Того ж року атакував Хошанг Шаха, султана Малави, але без певного успіху. 1428 року підкорив князівство Кхерла, за яку відновилася війна з Хошанг Шахом.
Невдовзі починаються війни з Ахмад-шахом I, султаном Гуджарату. 1429 року спільно з Канхараджеєю, магараджею Джалаваду, вдерлася до Нандурбару, але зрештою союзники зазнали поразки. Нова кампанія почалася 1430 року, разом з Насір-ханом Фарукі, султаном Хандешу (союз з ним було скріплен ошлюбом Ахмад-шаха Бахмані й доньки Насір-хана). Союзники знову зазнали поразки від гуджаратської армії. В результаті Ахмад-шах I Бахмані втратив Тхане і острів Махім (на північ від Бассейну). 1431 року султан Бахмані намагався взяти реванш, але після початкових успіхів зазнав поразки в битві біля Баглану. Після цього великі кампанії припинилися, обмежившись прикордонними сутичками.
Внутрішня політика ред.
Продовжував політику попередника щодо залучення з Кавказу та Персії талановитих літераторів, суфіїв, адміністраторів, вояків і ремісників. Також підтримував контакти з шиїтськими імамами Кербели в Іраку. Внаслідок цього активно збільшувалася шиїтська громада. 1429 року сам султан навернувся до шиїзму.
Провів грошову реформу, внаслідок чого було стандартизовано срібну (танка) і мідну монету, які тепер мали вагу в 11 г. Також зберіг динар як повністю золоту монету.
У 1432 році переніс столицю султанату з Гулбарги до Бідару. Помер 1436 року. Мусульманами вважається святим (валі) Гробниця Ахмеда-шаха та його дружини розташована в селі Аштур округу Бідар і є предметом щорічного свята урсу (річниці смерті). Трон спадкував його син Ахмад-шах II
Джерела ред.
- Wolseley Haig. The Religion of Ahmad Shah Bahmani. The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland No. 1 (Jan., 1924), pp. 73-80
- Sen, Sailendra (2013). A Textbook of Medieval Indian History. Primus Books. pp. 106—108. ISBN 978-9-38060-734-4.