Афслютдейк (нід. Afsluitdijk — «закриваюча гребля») — дамба довжиною 30 км, розташована в Нідерландах між населеними пунктами Ден-Увер (провінція Північна Голландія) та Зюрих (провінції Фрисландія). Побудована в 1927—1933 роках у рамках проєкту «Зейдерзе», дамба відгородила затоку Зейдерзе від Північного моря і перетворила його на прісноводне озеро Ейсселмер. Ширина дамби становить 90 м, початкова висота — 7,25 м над рівнем моря, ухил стін — 25 %. По греблі проходить шосе A7 (європейське шосе E22) та велосипедна доріжка. Довжина дороги між Ден-Увером і Зюрихом — 32 км.

Афслютдейк
Дата створення / заснування 1932
Зображення
Країна  Нідерланди
Адміністративна одиниця Південно-Західна Фрисландія
Голландс-Крон
У межах природно-географічного об'єкта Ейсселмер
Довжина або відстань 32 500 м
Мапа розташування
Мапа
CMNS: Афслютдейк у Вікісховищі

Координати: 53°00′ пн. ш. 5°10′ сх. д. / 53.000° пн. ш. 5.167° сх. д. / 53.000; 5.167

Гребля Афслютдейк, з лівого боку затока Ваддензе, з правого — озеро Ейсселмер

Мета споруди Афслютдейк — захист від повеней внутрішніх територій країни. Дамба запобігла частині наслідків повені 1953, не давши їй затопити берега озера Ейсселмер.

Будівництво

ред.
 
Будівництво Афслютдейк
 
Пам'ятник Корнелісу Лелі на Афслютдейку

План дамби та осушення Зейдерзеє був розроблений голландським інженером Корнелісом Лелі ще у 1891 році. Втілити план зважилися тільки в 1913 році, проте в 1914 році почалася Перша світова війна, яка поставила хрест на його реалізації. У ході війни в Нідерландах усвідомили важливість мати власні ресурси продовольства (голландські гавані легко блокувалися), а для цього були потрібні нові землі. Коли в 1916 році на країну обрушилася величезна припливна хвиля, стали очевидні всі переваги задуму Лелі.

Будівництво почалося в чотирьох точках: з протилежних кінців і на двох спеціально створених для цього островах Корнвердерзанд і Брезанд. Для основи греблі використовувалися валуни, які виявилися більш підходящим матеріалом ніж пісок або глина, причому витягувалися вони з дна затоки в процесі днопоглиблювальних робіт.

Кораблі звалювали камені двома паралельними грядами, після чого між ними засипався пісок, який також засипався камінням. Потім дамба посилювалася базальтовими камінням, а на завершення дамба була досипана піском і покрита шаром ґрунту, на якому була висаджена трава.

Процес будівництва просувався швидше, ніж очікувався, однак були й свої труднощі — у трьох місцях по ходу розташування греблі знаходилися більш глибокі підводні жолоби, де припливні течії були найбільш сильними. У результаті на два роки раніше запланованого, 28 травня 1932 року була перекрита остання протока, і затока Зейдерзеє перетворилася в поки що ще солоне озеро Ейсселмер. Сама гребля була відкрита 25 вересня 1933 року, після досягнення необхідної висоти і прокладання автомобільної дороги.

Біля Ден-Увера, на місці, де 28 травня 1932 року було засипалано останній отвір в дамбі під час її будівництва, в 1933 році було зведено пам'ятник, який спроєктував Віллем Марінус Дудок.. Загальний обсяг використаних матеріалів оцінюється в 23 млн м³ піску та 13,5 млн м³ кругляків, які 4-5 тис. робочих помістили на дно моря за декілька років.

Шлюзи

ред.
 
Лоренцшлюзен

Південний комплекс дамби в Дер-Увері має у своєму складі судоходний шлюз Стевінслюзен (нід. Stevinsluizen), названий на честь Генріка Стевіна, сина відомого математика та інженера Саймона Стевіна, який першим висунув ідею відгородити Зейдерзе дамбою ще в 1667 році, а також три серії з п'яти шлюзів для скидання води з озера Ейсселмер у Ваттове море.

Північний комплекс (в Корнвердензанді) складається з двох наборів по 5 водовідвідних шлюзів, а також з судноплавного Лоренцслюзен (Lorentzsluizen), названого на честь фізика Генріка Лоренца, який зробив розрахунки припливних ефектів для побудови дамби. Періодичне скидання води з озера в море потрібно через те, що Ейсселмер поповнюється кількома річками, зокрема річкою Ейссел, а також для дренажу польдерів.

Цікаві факти

ред.
  • 15 серпня 2006 року нідерландський гонщик Формули-1 Роберт Дорнбос встановив рекорд швидкості для автомобілів Формули-1 на звичайній міській трасі — він розігнався на шосе, що проходить по дамбі до 326 км/год[1].
  • У 2007 році на честь 75-річчя Афслютдейка (1932—2007) були випущені срібні і золоті монети номіналом 5 і 10 євро.

Примітки

ред.
  1. Роберт Дорнбос проїхав по шосе на швидкості 326 км/год. Формула-1. Новини Формули-1. Пілоти і команди[недоступне посилання з лютого 2019]

Посилання

ред.