Відкрити головне меню

Ауксилії

(Перенаправлено з Ауксілії)
Римський ауксиліарій з північних провінцій. Сучасна реконструкція. Воїн вдягнений у кольчужний обладунок лорика гамата, у правій руці він держить спис-пілум, лівою підтримує овальний щит-кліпеус. На правому боці кинджал-пугіо, на лівому меч-спата. На голові різновид Імперського шолома, вживаний допоміжними військами

Аукси́лії (лат. auxilia; від auxilium [au̯kˈsɪ.li.ũ], «поміч, підмога»[1]) — у давньоримській армії допоміжні війська, які складалися з переґрінів (мешканців імперії, які не були її громадянами). Солдати таких військ назвалися ауксиліа́рії (лат. auxiliarii, «помічники»).

Під час Римської республіки ауксилії виставлялися підвладними римлянам народами, що не користувалися правами римських громадян і не належали до числа союзних народів. Комплектування їх відбувалося частково вербуванням, частково — наданням рекрутів підвладними народами. Ці війська не входили до складу легіонів, a складали особливі загони, причому чисельність їх та організація були різноманітні; вони ділилися на когорти. У цих військах були, наприклад: балеарські пращники, критські лучники. При імператорі Августі була проведена реформа ауксиліїв, вони отримали нове озброєння та екіпірування[2], а також стали утворювати когорти по 500 осіб та мілліарії. Після 25 років служби ауксиліарії нагороджуалися римським громадянством, яке поширювалися і на їх синів.

При Траяні старі загони ауксиліїв були замінені новими підрозділами. У часи правління Діоклетіана та Костянтина Великого ауксиліями іменувалися легкою піхотою. Загальне число цих загонів (стрільців та пращників) у Східній імперії доходило до 41, в Західній — 65, причому вони були міліцією, яка надавалася прикордонними народами.

У IV столітті ауксилії — загони легкоозброєної піхоти, що утворюють ядро ​​війська.

ПриміткиРедагувати

  1. Auxilium // Charlton T. Lewis and Charles Short. A Latin Dictionary, Oxford: Clarendon Press, 1879; Auxilium // , editors, Glossarium Mediæ et Infimæ Latinitatis/ ed. G. A. Louis Henschel, Pierre Carpentier, Léopold Favre. Niort, 1883.
  2. Роман Козленко. Теракота римського воїна з території хори Ольвії. 2015. Національна академія наук України, Інститут археології, Науково-дослідницький центр-Лукомор'є

ДжерелаРедагувати

  • Birley, Anthony (2002). Band of Brothers: Garrison Life at Vindolanda. 
  • Burton, G. (1988). The Roman World (J. Wacher ed.). 
  • Campbell, Brian (2005). "The Army" in Cambridge Ancient History 2nd Ed Vol XII (The Crisis of Empire 193–337). 
  • Davies, R.W. (1988). Service in the Roman Army. 
  • Devijver, Hubert (1992). The Equestrian Officers of the Roman Imperial Army. 
  • Duncan-Jones, Richard (1990). Structure and Scale in the Roman Economy. 
  • Duncan-Jones, Richard (1994). Money and Government in the Roman Empire. 
  • Elton, Hugh (1996). Frontiers of the Roman empire. 
  • Goldsworthy, Adrian (2000). Roman Warfare. 
  • Goldsworthy, Adrian (2003). Complete Roman Army. 
  • Grant, Michael (1985). The Roman Emperors. 
  • Hassall, Mark (2000). "The Army" in Cambridge Ancient History 2nd Ed Vol XI (The High Empire 70–192). 
  • Holder, Paul (1980). Studies in the Auxilia of the Roman Army. 
  • Holder, Paul (1982). The Roman Army in Britain. 
  • Holder, Paul (2003). Auxiliary Deployment in the Reign of Hadrian. 
  • Holder, Paul (2006). Roman Military Diplomas V. 
  • Keppie, Lawrence (1996). "The Army and the Navy" in Cambridge Ancient History 2nd Ed Vol X (The Augustan Empire 30BC – 69 AD). 
  • Luttwak, Edward (1976). Grand Strategy of the Roman Empire. 
  • Mattingly, David (2006). An Imperial Possession: Britain in the Roman Empire. 
  • Jones, A.H.M. (1964). The Later Roman Empire. 
  • Rossi, L. (1971). Trajan's Column and the Dacian Wars. 
  • Roxan, Margaret (2003). Roman Military Diplomas IV. 
  • Spaul, John (2000). COHORS2. 
  • Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб.: т-во И. В. Сытина, 1911—1915. — Т. 3.