Атомні прелюди
«А́томні прелю́ди» — перша збірка поезій одного з представників шістдесятництва, — поета, прозаїка, режисера, актора, кіносценариста Миколи Вінграновського — яка з’являється друком 1962 року. Збірка налічує 48 віршів.
Історія створення
ред.Перші публікації віршів М.Вінграновського з'явились у 1957 р. («Дніпро»,№2) та 1958 р. («Жовтень», №8). Пізніше поезії молодої генерації з’являються на сторінках «Літературної України», яку редагує Павло Загребельний. Від 7 квітня 1961 року значну кількість місця займають у ній вірші Миколи Вінграновського (15), що були об’єднані під єдиною назвою — «З книги першої, ще не виданої». Отож, прелюди автора («Прелюд Землі», «Прелюд кохання», «Зоряний прелюд») культурний світ побачили ще до видання «Атомних прелюдів».
Характеристика збірки
ред.Метафорична назва
ред.У назву збірки Микола Вінграновський уводить музичний термін — «прелюди». Заголовок виконує номінативну функцію та підпорядковує всі поезії єдиному творчому задуму. Отже, письменник визначає музикальність стильовою домінантою своєї першої збірки. Прелюд у музиці — це «жанр камерно-інструментальної музики; п’єса вільного, імпровізаційного характеру», виконання якої дозволяло піаністові продемонструвати свою віртуозність. І рання творчість М.Вінграновського не підпорядковується жодним правилам. Вона мала зруйнувати прийняті раніше норми та протидіяти «соціалістичному реалізмові». Прелюд у музичній сфері є невеликим вступом до більш складного поліфонічного твору. Так, збірка «Атомні прелюди» складається зі значної кількості поезій — усього їх сорок вісім; вона є прологом до подальшої творчості письменника.
Прикметник атомні у назві збірки є також відображенням її основної ідеї: «Глобальна загроза людству, з протесту проти якої стартує поезія Вінграновського, змушує його відчувати та мислити також у глобальних масштабах. Тож не дивно, що цю поезію пронизує такий потужний — направду космічний — пафос».
Пісні
ред.Більшість віршів збірки є римованими, що дає змогу покласти їх на музику. Наприклад, до музичної спадщини увійшли такі поезії М.Вінграновського: «Будеш, мати, мене зимувати…»(виконує КУля), «Величальна колискова»(Ніна і Тоня Матвієнко), «Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь…» (O.Torvald), «Що робить сонце уночі…» (Tomato Jaws), «Може бути, що мене не буде…»[1] (Крихітка).
Примітки
ред.- ↑ Пісня «Може бути» на youtube. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
Джерела
ред.Література
ред.- Дзюба І. Духовна міра таланту // Вінграновський М. Вибр.твори. – К.: Дніпро, 1986. – С. 5-22.
- Дзюба І. Чарівник слова // Вінграновський М. З обійнятих тобою днів : поезії. – К.: Веселка, 1993. – С. 5-12.
- Ільницький М. Світогляд і талант (Творчість Миколи Вінграновського) // https://md-eksperiment.org/post/20170510-svitoglyad-i-talant-tvorchist-mikoli-vingranovskogo [Архівовано 15 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Салига Т. …Голос мій не відлюбиться… [Вінграновськознавчі студії]. – Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 2014. – 349 с.
- Салига Т. Микола Вінграновський : літературно-критичний нарис.– К.: Рад. письменник, 1989. – 167 с.
Посилання
ред.[1] [Архівовано 2 жовтня 2019 у Wayback Machine.]