Відкрити головне меню

Атафу — один з трьох атолів Токелау. У 2006 на Атафу жили 524 людини — це найбільш населений атол в Токелау. Адміністративний центр атолу — Атафу Вілладж, інших населених пунктів немає. Атафу був відкритий Джоном Байроном 21 червня 1765. Тоді на островах ніхто не жив.

місто
Атафу
англ. Atafu
Atafu.jpg
Мапа острова

Карта
Острови Токелау
Острови Токелау
Географія
8°33′06″ пд. ш. 172°30′03″ зх. д. / 8.55167° пд. ш. 172.50083° зх. д. / -8.55167; -172.50083
Місцезнаходження архіпелаг Токелау, Тихий океан
Акваторія Тихий океан
Площа 2,5  км² 
Країна
Токелау Токелау, Нова Зеландія
Адм. одиниця Токелау
Населення 524 (2006)
Помилка Lua у Модуль:Location_map/multi у рядку 13: Модуль:Location map: Ні "Модуль:Location map/data/Токелау" ні "Шаблон:Карта розташування Токелау" не існують (див. документацію Модуль:Location map та Шаблон:Карта розташування).

CMNS: Атафу на Вікісховищі
Головна вулиця острова

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом населення, у 2006 році на острові проживало 524 особи (хоча лише 417 були присутні у день перепису). 95% опитаних належали до конгрегаціоналістської церкви.[1] Пресвітеріанська церква була побудована на острові ще у 1858 році, але зараз більшість жителів острова належать до Конгрегаціоналістської християнської церкви.[1] Головне поселення на атолі розташоване саме на острові Атафу, у його північно-західній частині. Перше поселення на острові було засноване на південному кінці острова, жителі будували будинки вздовж берега лагуни, щоб отримувати прохолоду пасатів.

Чоловіки на Атафу є майстерними рибаками, і вони використовують багато традиційних методів ловлі, які передаються від батька до сина. Вони виготовляють високоефективні приманки, пастки для риб, сітки і неводи, також вони виготовляють традиційні каное, які є важливою частиною їхнього риболовного промислу.[2]

ПриміткиРедагувати

  1. а б 2006 Census Tabular Report (PDF). Архів оригіналу за 2008-03-07. Процитовано 2008-04-05. 
  2. Atafu. Council for the Ongoing Government for Tokelau. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2008-04-05. 

ДжерелаРедагувати