Астрильд пурпуровий
| Астрильд пурпуровий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець пурпурового астрильда (Національний парк Серенгеті, Танзанія)
 Самиця пурпурового астрильда (Національний парк Серенгеті, Танзанія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Granatina ianthinogaster (Reichenow, 1879) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Uraeginthus ianthinogaster Estrilda ianthinogaster | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Астри́льд пурпуровий[2] (Granatina ianthinogaster) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Східній Африці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 13,5 см. У самців голова, шия, верхня частина спини і плечі рудувато-коричневі, решта верхньої частини тіла більш тьмяна, надхвістя фіолетово-синє. Хвіст чорний, довгий, прямокутної форми. На облиичі яскрава синя "маска". Горло і верхня частина грудей рудувато-коричневі, решта нижньої частини тіла темно-синя, місцями поцяткована рудувато-коричневими плямками. Навколо очей червоні кільця. Очі червоні, дзьоб червоний, загострений, конічної форми, лапи чорнуваті.
Самиці є дещо меншими за самців, забарвлення у них світліше. Верхня частина тіла більш коричнева, а нижня частина тіла охриста, пера на ній мають білуваті краї, особливо на животі. Над і під очима у них є яскраві сріблясто-сині смуги. Надхвістя синє, а хвіст чорний, як і у самців. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак смужки в оперенні у них відсутні, а дзьоб чорнуватий.
Поширення і екологія ред.
Пурпурові астрильди мешкають в Ефіопії (зокрема у Великій рифтовій долині), в Сомалі, на південному сході Південного Судану, на північному сході Уганди, в Кенії і Танзанії. Вони живуть в сухих чагарникових заростях, саванах і рідколіссях. В Сомалі птахи зустрічаються на висоті від 900 до 1600 м над рівнем моря, в Кенії переважно на висоті до 2000 м над рівнем моря.
Пурпурові астрильди зустрічаються невеликими зграйками або сімейними групами, часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Це полохливі птахи, які при небезпеці швидко ховаються в найближчих заростях. Основою їх раціону є дрібне насіння трав. Також пурпурові астрильди живляться ягодами. плодами і дрібними безхребетними, такими як терміти, особливо під час сезону розмноження.
Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в Сомалі він припадає на червень, а в Кенії триває з грудня по лютий. Зазвичай гніздування припадає на завершення сезону дощів. Самці приваблюють самиць, стрибаючи по землі навколо них, при цьому тримаючи в дзьобі травинку і співаючи. Самиці відповідають прихильністю, присідаючи і хитаючи хвостом із сторони в сторону. Гніздо будується парою птахів, однак більшість роботи бере на себе самець. Воно має кулеподібну форму з бічним входом, робляться з трави та іншого рослинного матеріалу, встелюється пір'ям, розміщується в чагарниках або на дереві. В кладці від 3 до 5 яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні. Насиджують переважно самиці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, а стають повністю самостійними у віці 1,5 місяців. Пурпурові астрильди іноді стають жертвами гніздового паразитизму світлохвостих вдовичок.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Granatina ianthinogaster: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 19 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 січня 2023.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |