Астрильд болотяний
| Астрильд болотяний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Estrilda paludicola (Heuglin, 1863) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Estrelda paludicola | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Астри́льд болотяний[2] (Estrilda paludicola) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Центральній Африці.
Опис
ред.Довжина птаха становить 9-10 см. Голова і шия коричнювато-сірі, спина світло-оливково-коричнева, надхвістя яскраво-малиново-червоне. Щоки і скроні блідо-сірі, горло і підборіддя кремово-білі, груди і боки охристі, нижні покривні пера хвоста коричнювато-охристі. Очі червонувато-карі, дзьоб червоний, лапи темно-коричневі. Самиці є дещо блідішими, ніж самці.
Підвиди
ред.Виділяють п'ять підвидів:[3]
- E. p. paludicola Heuglin, 1863 — від сходу ЦАР і півночі ДР Конго до західної Кенії;
- E. p. roseicrissa Reichenow, 1892 — від сходу ДР Конго і південного заходу Уганди до північно-західної Танзанії;
- E. p. marwitzi Reichenow, 1900 — південь центральної Танзанії;
- E. p. benguellensis Neumann, 1908 — Ангола, південь ДР Конго і Замбія;
- E. p. ruthae Chapin, 1950 — Габон, Республіка Конго і ДР Конго.
Абісинські і нігерійські астрильди раніше вважалися конспецифічними з болотяним астрильдом, однак були визнані окремими видами.
Поширення і екологія
ред.Болотяні астрильди мешкають в Габоні, Республіці Конго, Демократичній Республіці Конго, Центральноафриканській Республіці, Південному Судані, Уганді, Руанді, Бурунді, Кенії, Танзанії, Анголі і Замбії. Вони живуть на луках, в чагарникових і очеретяних заростях на берегах водойм, на узліссях галерейних лісів, на полях і в садах. Зустрічаються зграйками до 30 птахів, в Уганді на висоті до 2000 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно насінням трав, віддають перевагу незрілим зернам, яких збирають прямо з колосся. Також вони живляться ягодами, плодами, іноді дрібними комахами.
Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону і зазвичай припадає на завершення сезону дощів. Гніздо має кулеподібну форму з бічним входом, робиться з переплетених стебел трави і рослинних волокон, розміщується в густій траві. Часто на вершині справжнього гнізда знаходиться фальшиве, в якому відпочиває самець, і яке має на меті заплутати хижаків або порушників. В кладці 4-5 білуватих яєць. Інкубаційний період триває 12-13 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 20 днів після вилуплення. Доглядають за пташенятами і самиці, і самці.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Estrilda paludicola: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 вересня 2022.
Джерела
ред.- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |