Вікіпедія

Асаф Голл (астроном)

Асаф Голл (англ. Asaph Hall; 6 жовтня 1859(18591006) — 12 січня 1930) — американський астроном. Син Асафа Голла, який відкрив супутники Марса.

Асаф Голл
англ. Asaph Hall
Народився 6 жовтня 1859(1859-10-06)
Кембридж, штат Массачусетс, США
Помер 12 січня 1930(1930-01-12) (70 років)
Поховання Арлінгтонський національний цвинтар
Країна США США
Національність американець
Діяльність астроном
Alma mater Гарвардський університет, Єльський університет, Університет Джорджа Вашингтона
Галузь астрономія, математика
Заклад Університет Мічигану, Військово-морська обсерваторія США
Посада директор
Вчене звання професор
Науковий ступінь бакалавр, доктор філософії, докторат
Батько Асаф Голл
Мати Angeline Stickneyd
Брати, сестри Percival Halld
CMNS: Асаф Голл у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голл.

Біографія ред.

Асаф Голл народився 6 жовтня 1859 року в Кембриджі. Він був сином астронома Асафа Голла і математика Анджеліни Стікні Голл[1]. Він виріс у Вашингтоні, округ Колумбія, де його батько працював у Військово-морській обсерваторії Сполучених Штатів. Він навчався в Колумбійському коледжі в окрузі Колумбія (нині Університет Джорджа Вашингтона), а потім у Гарвардському університеті, де в 1882 році здобув ступінь бакалавра[2].

Після закінчення інституту Гоол став асистентом у військово-морській обсерваторії. У 1885 році він вступив до Єльського університету аспірантом і асистентом у Єльську обсерваторію. Через велику різницю між вимірюванням маси Сатурна його батьком у військово-морській обсерваторії та вимірюванням маси Фрідріха Бесселя в Німеччині[3], Голл використовував Єльський геліометр для визначення маси Сатурна, використовуючи орбіту Титана[4]. Його результати були підтверджені поправкою Бесселя. Він здобув ступінь доктора філософії в 1889 році[2].

Подальша кар'єра ред.

Здобувши докторський ступінь у Єльському університеті, Голл повернувся до військово-морської обсерваторії помічником астронома. У 1892 році він вступив до Мічиганського університету в Анн-Арбор як професор астрономії та директор Детройтської обсерваторії[5]. Там він відновив меридіанне коло і використовував його для визначення постійної аберації[6][7].

У 1897 році він одружився з Мері Естеллі Кокрелл. У них було дві дочки, Мері і Кетрін[2].

У 1905 році він повернувся у військово-морську обсерваторію, а в 1908 році став професором математики у званні командувача Військово-морським флотом. Там він працював на орбітах планетарних супутників[8] за допомогою 26-дюймового (66-сантиметрового) телескопа, великого рефрактора відкриттів свого батька. Він вийшов на пенсію в 1929 році і помер наступного року. Він похований на Арлінгтонському національному кладовищі[2]. Його кар'єра використовується як приклад у дослідженні Джона Ланкфорда соціології астрономії[9].

Бібліографія ред.

  • Aberration constant from zenith distances of Polaris, (1902), Astronomical Journal, vol. 22, iss. 518, p. 109—113.
  • Elements and ephemerides of planet 1907 XP [(636) Erika], (1907), Astronomical Journal, vol. 25, iss. 598, p. 180—181.
  • Observations of the satellites of Mars, (1913), Astronomical Journal, vol. 27, iss. 645, p. 163—169.
  • Observations of the satellites of Saturn, 1910-11, (1922), Astronomical Journal, vol. 34, iss. 798, p. 39-42.
  • Equatorial observations, 1908—1926, (1929), Publications of the United States Naval Observatory. 2d ser. vol. 12.
  • Observations of eclipses of satellites of Jupiter, (1930), Astronomical Journal, vol. 40, iss. 943, p. 119—120.

Примітки ред.

  1. ↑ Chloe Angeline Stickney Hall. The Contributions of Women to the U.S. Naval Observatory: The Early Years. United States Naval Observatory. Архів оригіналу за 25 листопада 2001. Процитовано 1 червня 2020.
  2. ↑ а б в г Olivier, Charles P. (1930). Asaph Hall. Popular Astronomy. 38: 531—533. Bibcode:1930PA.....38..531O.
  3. ↑ Determination of the mass of Saturn from observations of Titan with the Yale heliometer. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 51: 249. February 1891. Bibcode:1891MNRAS..51..249.. doi:10.1093/mnras/51.4.237.
  4. ↑ Hall, Asaph Jr. (1889). Determination of the orbit of Titan and the mass of Saturn. Transactions of the Astronomical Observatory of Yale University. 1, Part II: 107—148. Bibcode:1887TOYal...1..107H.
  5. ↑ Snyder, Dave (2002). The History of the Detroit Observatory. University Lowbrow Astronomers. Архів оригіналу за 7 квітня 2011. Процитовано 2 квітня 2012.
  6. ↑ Hall, Asaph Jr. (1902). Aberration constant from zenith distances of Polaris. Astronomical Journal. 22 (518): 109—113. Bibcode:1902AJ.....22..109H. doi:10.1086/103376.
  7. ↑ Hall, Asaph Jr. (1904). Determination of the Aberration Constant from the Zenith Distances of Polaris, Measured with the Walker Meridian Circle. Fourth Report of the Michigan Academy of Science: 35—88. Процитовано 2 квітня 2012.
  8. ↑ Equatorial Observations, 1908–1926. Publications of the U.S. Naval Observatory Second Series. 12: 3—79. 1929. Bibcode:1929PUSNO..12....3.. doi:10.5479/ADS/bib/1929PUSNO.12.3.
  9. ↑ Lankford, John; Ricky L. Slavings (1997). American Astronomy: Community, Careers, and Power, 1859–1940. University of Chicago Press. с. 99, 127. ISBN 0226468860. Процитовано 7 квітня 2013.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Асаф_Голл_(астроном)&oldid=41911108