Артамонов Олексій Олексійович
Артамо́нов Олексі́й Олексі́йович (нар. 11 (24) березня 1916 — 30 липня 1941[1]) — радянський військовий льотчик, учасник Другої світової війни, лейтенант. Герой Радянського Союзу (1942, посмертно).
| Артамонов Олексій Олексійович | |||
|---|---|---|---|
| рос. Артамонов Алексей Алексеевич | |||
| Народження | 11 (24) березня 1916 Шайтанка | ||
| Смерть | 30 липня 1941 (25 років) Вільшанський район загиблий у бою | ||
| Країна |  СРСР | ||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | ||
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР | ||
| Рід військ | винищувальна авіація | ||
| Роки служби | 1939–1941 | ||
| Звання | лейтенант | ||
| Формування | 168-й винищувальний авіаційний полк | ||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||
| Нагороди |
| ||
Біографія
ред.Народився 11 (24) березня 1916 року в селі Шайтанка Пермської губернії (нині Пригородний район Свердловської області) в селянській родині. Росіянин.
Закінчив школу ФЗУ в місті Кунцеве (нині в межах міста Москва). Працював слюсарем на заводі поштова скринька № 15, навчався у кунцевському аероклубі.
У 1939 році призваний до лав РСЧА. Закінчив 1-у Качинську Червонопрапорну військову авіаційну школу пілотів імені О. Ф. М'ясникова.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Пілот 168-го винищувального авіаційного полку 45-ї змішаної авіаційної дивізії 18-ї армії Південного фронту лейтенант О. О. Артамонов протягом червня-липня 1941 року здійснив 37 бойових вильотів (супроводження бомбардувальників, розвідка, штурмовка наземних військ ворога). У повітряному бою у складі групи збив бомбардувальник «Юнкерс-88».
30 липня 1941 року, будучи черговим по аеродрому, лейтенант О. О. Артамонов вилетів на перехоплення ворожого літака-розвідника «Хеншель-126». Нагнавши супротивника, кулеметною чергою вивів з ладу повітряного стрільця з екіпажу літака-розвідника. Пілот же намагався втекти за лінію фронту. У черговій атаці пострілами з гармати Артамонов підбив ворожого літака, але той продовжував політ. Витративши увесь боєзапас, лейтенант О. О. Артамонов таранив «Хеншель» і той упав на землю. Під час удару літак Артамонова також отримав серйозні ушкодження, льотчик був поранений і не зміг скористатися парашутом.
Похований у селі Чистопілля Вільшанського району Кіровоградської області[2].
Нагороди
ред.Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 березня 1942 року лейтенант Артамонов Олексій Олексійович удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (посмертно)[3].
Пам'ять
ред.Ім'ям О. О. Артамонова названо вулицю у районі Філі-Давидкове Західного адміністративного округу Москви[4].
Література
ред.- Абрамов А. С. Двенадцать таранов. — Свердловск: Средне-Уральское кн. изд., 1970. — с.13-19.
- Барсуков В. Н. Крылом к крылу. — М.: ДОСААФ, 1981. — с.20.
- Бессмертные подвиги. — М.: Воениздат, 1980. — с.241.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. — т.1. — М.: Воениздат, 1987. — с.76.
- Гнездилов Ф. С. На высотах мужества. — Минск: Беларусь, 1987. — с.35. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ Іменний список незворотніх втрат командного складу 168-го винищувального авіаційного полку з 22 по 30 липня 1941 року. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 6 травня 2013.
- ↑ Облікова картка військового поховання. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 травня 2013.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 12 апреля (№ 11 (171)). — С. 1.
- ↑ Вулиці Москви: вулиця Артамонова [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання
ред.- Клуб «Исток» Істра [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)