Аргументація в загальному значенні — це процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, доцільності. Обґрунтування може здійснюватися різними способами:

  • положення можуть бути обґрунтовані завдяки безпосередньому зверненню до дійсності (експеримент, спостереження тощо). Саме такий спосіб часто використовується в природничих науках;
  • обґрунтування може бути здійснене за допомогою вже відомих положень (аргументів), завдяки побудові певних міркувань (доказів). У цьому разі людина також певним чином звертається до дійсності, але вже не безпосередньо, а опосередковано. Такий спосіб характерний переважно гуманітарним наукам.

У курсі логіки вивчається саме аргументація другого типу. Це означає, що предметом подальшого розгляду буде процес обґрунтування, доведення істинності певного положення (твердження, гіпотези, концепції) на основі використання інших положень. У структурі аргументації такого типу виокремлюють:

  • тезу;
  • аргументи;
  • форму (схему).

Теза — це положення, яке необхідно обґрунтувати. Аргументи — це твердження, за допомогою яких обґрунтовується теза. Форма, або схема аргументації, — це спосіб, який застосовується для обґрунтування тези.

У сучасному виданні з риторики "Майстер публічних виступів" Микола Овчаров розрізняє логічну та доказову аргументацію.[1] Доказова має три форми:

  • Наукова — наукові експерименти, дослідження, статистика.
  • Практична — практичні приклади на своєму або чужому досвіді.
  • Візуальна — практичні приклади відомої людини або групи людей (подія).

Примітки Редагувати

  1. Овчаров, Микола (27 лютого 2023). Майстер публічних виступів: Монохромне видання. (укр.). Інститут риторики імені Д.Кеннеді. 

Література Редагувати

Посилання Редагувати