Аргот, син Іданта (грец. Ἀργότας) — представник правлячої династії скіфів на Боспорі 2-ї третини II ст. до н. е.

Аргот Ідантід

У 170—150 рр. до н. е. відомий як чоловік боспорської цариці Камассарії (донька Спартока та сестра і дружина покійного Перісада III, мати Перісада IV Філометора),[1] що на думку деяких вчених є свідченням союзних відносин між Тавроскіфією та Боспором. У Неаполі Скіфському знайдено залишки мавзолею-героону Аргота, який було збудовано на території міста, зразу за центральною брамою та перед порталом царського палацу, його будівництво датовано близько 135—130 рр. до н. е.[2] «…Розташування мавзолею … безумовно свідчить про те, що Скілур надавав цьому монументу виняткове значення… імовірним виглядає і перехід влади в Скіфії від Аргота до Скілура…».[3]

Етимологія імені:

Аргот Ідантід в епіграфічних пам'яткахРедагувати

  • Текст епітафії Арготу та переклад на українську мову.

грец.
Λαΐνεον τόδε σημα μεγαυχ[ήτοι]ο έ[στησεν]
[’Α]ργοτου у Σκυθίης κοίρανος ίπποβό[του]
[αί]ζηοις δέ λιπόντα ποθην προσ[ηκοντα] άγευς
[εί]νεκεν Ελλάνων στέργε φιλο[φροσύνης]
[π]ολλά δέ κ[αί ί]σχΰσι [προ]καμών [πάτρης έπί πλήθη]
Θραικών Μαιω[τών τ’’" Αρει] όπιν κίδα[σεν]
υίεις δ[έ έξήκο]ντα κόρας ϊσας τε [έφυσεν]
θρέψα[ς δ’ άντί] νυ τοϋ παιδός’ ’Ιδ[ανθιδος]

укр.
Кам'яне це поховання поставив славетному вельми
Скіфії владар, на кінськії вигони щирой, Арготу.
Тугу за родичем він богобійну мужам заповідав
шани заради й приязні заради нащадків еллінів.
Став велесильно на захист вітчизни та на племена тих
фраків й меотів Арея покару наслав й розпорошив.
Він породив і синів шістдесят, і дочок саме стільки
й виховав їх як Ідантова сина.[5]

  • CIRB 75 / КБН 75[6]

укр. Перісад. Камасарія. Аргот. За царя і архонта Перісада, сина царя Перісада, Філометроса (люблячого матір) і цариці Камасарії, дочки Спартока, Філотекни (люблячої сина) і Аргота, сина І[дан]та, цариці Камасарії чоловіка…

Інші відомі на сьогодення згадки цього імені та історичні персони з даним ім'ямРедагувати

Аргот (грец. Άργοτας)  — гіпотетично скіфський династ, попередник Аріапейта,[7] чи представник династії,[8] ім'я якого відоме з наразі втраченої «каблучки Скіла».[9]

Примітки. Джерела. ПосиланняРедагувати

  1. (рос.) М. В. Скржинская. Эпиграфические и письменные источники о женщинах Боспора. Индоевропейское языкознание и классическая филология — XII (Чтения памяти И. М. Тронского). Материалы международной конференции, проходившей 23-25 июня 2008 г. Отв. редактор Н. Н. Казанский. СПб.: Нестор-История, 2008. Відносно варіантів читання імені батька Аргота див. прим. 2
  2. (рос.) Ю. Г. Виноградов, Ю. П. Зайцев. Новый эпиграфический памятник из Неаполя скифского. Археологія, № 1, 2003
  3. (рос.) Ю. П. Зайцев. Неаполь Скифский (II в. до н. э. — III в. н. э.) — Симферополь: Универсум, 2003.
  4. (рос.) Кулланда С. В., Раевский Д. С. Эминак в ряду владык Скифии. ВДИ . — № 1 . — 2004 .
  5. Переклад ритмічний.
  6. (гр.) CIRB 75 / КБН 75
  7. (рос.) Виноградов Ю. Г. Перстень царя Скила. Политическая и династийная история скифов первой половины V ст. до н. э.- СА.- 1980.- № 3.
  8. (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
  9. (гр.) IGDOlbia 4