Аніція Юліана (лат. Anicia Iuliana; нар. між 460 та 462 — пом. між 527 та 530) — матрона часів падіння Римської імперії.

Аніція Юліана
лат. Anicia Iuliana
Anicia Juliana.jpg
Народилася 462 або 463
Константинополь
Померла 527 або 528
Константинополь
Країна Byzantine imperial flag, 14th century according to portolan charts.png Візантійська імперія
Стародавній Рим
Діяльність римська матрона
Конфесія християнство
Рід Аніції
Батько Аніцій Олібрій
Мати Плацидія
У шлюбі з Ареобінд Дагалайф
Діти Флавій Олібрій Юніор

ЖиттєписРедагувати

Походила з імператорської родини. Донька Аніція Олібрія, імператора, та Плацидії, доньки імператора Валентиніана III. У 472 році втратила батька. У 478 році переїздить з матір'ю до Константинополя. У 479 році планувалося одружити Аніцію з королем остготів Теодоріхом, проте вона вийшла заміж за впливового військовика Ареобінда Дагалайфа. Від нього мала сина. Отримала титули патриція та найблагородніша. Мала імператорські амбіції.

Листувалася з папою римським Симахом, відносини з яким імператорського дому носили негативний характер. Вона перебувала в опозиції до імператорської релігійної політики Анастасія I з підтримки монофізитства. Її підтримувала значна частина населення Константинополя. Авторитет Аніції Юліани дозволяв їй демонстративно відмовлятися від спілкування з константинопольським патріархом Македонієм II. В подальшому підтримувала контакти з папою римським Горміздом з приводу допомоги папським легатам в Константинополі і сприяла припиненню акакіансбкої схизми — конфлікту між константинопольською церквою і папством.

У 512 році втратила чоловіка під час заворушень у Константинополі, коли Ареобінда планувалося оголосити імператором.

Була покровителькою мистецтва та науки (меценатка створення рукопису, що дістав назву Кодекс Аніції Юліани), власним коштом звела численні громадські та церковні будівлі. Особливо відомою є церква Святого Полієвкта, яка до спорудження Собору Святої Софії була найбільшою спорудою у Константинополі.

РодинаРедагувати

Чоловік — Ареобінд Дагалайф, консул 506 року.

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • Carmelo Cappizzi: Anicia Giuliana (462 ca. — 530 ca.). Ricerche sulla sua famiglia e la sua vita. In: Rivista di studi bizantini e neoellenici. NS 5, 1968, ISSN 0557-1367, стор. 191—226.
  • G.W. Bowersock, Oleg Grabar, Late Antiquity: A Guide to the Postclassical World (Harvard University Press, 1999), стор. 300—301