Аніція Юліана (лат. Anicia Iuliana; нар. між 460 та 462 — пом. між 527 та 530) — матрона часів падіння Римської імперії.

Аніція Юліана
лат. Anicia Iuliana
Народилася462 або 463
Константинополь
Померла527 або 528
Константинополь
Країна Візантійська імперія
Стародавній Рим
Діяльністьримська матрона
Конфесіяхристиянство
РідАніції
БатькоАніцій Олібрій
МатиПлацидія
У шлюбі зАреобінд Дагалайф
ДітиФлавій Олібрій Юніор

Життєпис

ред.

Походила з імператорської родини. Донька Аніція Олібрія, імператора, та Плацидії, доньки імператора Валентиніана III. У 472 році втратила батька. У 478 році переїздить з матір'ю до Константинополя. У 479 році планувалося одружити Аніцію з королем остготів Теодоріхом, проте вона вийшла заміж за впливового військовика Ареобінда Дагалайфа. Від нього мала сина. Отримала титули патриція та найблагородніша. Мала імператорські амбіції.

Листувалася з папою римським Симахом, відносини з яким імператорського дому мали негативний характер. Вона перебувала в опозиції до імператорської релігійної політики Анастасія I з підтримки монофізитства. Її підтримувала значна частина населення Константинополя. Авторитет Аніції Юліани дозволяв їй демонстративно відмовлятися від спілкування з константинопольським патріархом Македонієм II. Надалі підтримувала контакти з папою римським Горміздом з приводу допомоги папським легатам в Константинополі та сприяла припиненню акакіанської схизми — конфлікту між константинопольською церквою і папством.

У 512 році втратила чоловіка під час заворушень у Константинополі, коли Ареобінда планувалося оголосити імператором.

Була покровителькою мистецтва та науки (меценатка створення рукопису, що дістав назву Кодекс Аніції Юліани), власним коштом звела численні громадські та церковні будівлі. Особливо відомою є церква Святого Полієвкта, яка до спорудження Собору Святої Софії була найбільшою спорудою у Константинополі.

Родина

ред.

Чоловік — Ареобінд Дагалайф, консул 506 року.

Діти:

Джерела

ред.
  • Carmelo Cappizzi: Anicia Giuliana (462 ca. — 530 ca.). Ricerche sulla sua famiglia e la sua vita. In: Rivista di studi bizantini e neoellenici. NS 5, 1968, ISSN 0557-1367, стор. 191—226.
  • G.W. Bowersock, Oleg Grabar, Late Antiquity: A Guide to the Postclassical World (Harvard University Press, 1999), стор. 300—301