Анін Віктор Іванович

український вчений у галузі будівництва, громадський діяч

Ві́ктор Іва́нович А́нін (нар. 2 грудня 1956(19561202), село Обич, нині Шумського району Тернопільської області) — український вчений , громадський діяч,кандидат технічних наук, доктор економічних наук,професор, і член Академії будівництва України.

Анін Віктор Іванович
Народився 2 грудня 1956(1956-12-02)[1] (67 років)
Обич, Шумський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність громадський активіст, будівельник, викладач університету
Alma mater Київський інженерно-будівельний інститут (1983)
Заклад Київський національний університет будівництва і архітектури
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор економічних наук[d] і кандидат технічних наук України[1]

Біографічні відомості ред.

Навчався в Севастопольському будівельному технікумі, у 19781983 роках — у Київському інжерному-будівельному інституті (нині Київський національний університет будівництва і архітектури).

Працював (від майстра дільниці до головного інженера) в будівельному комбінаті в Києві.

Науково-педагогічна діяльність ред.

Після закінчення аспірантури викладав у Київському національному університеті. Був консультантом 1-го заступника міністра економіки України.

Від 1998 — директор ТОВ «Промгаз», одночасно — професор Київського національного університету будівництва і архітектури.

Наукові звання ред.

2004 року захистив докторську дисертацію «Теоретико-методологічні основи функціонування будівельних організацій в конкурентному середовищі» [2].

З 2010 року відповідно до Розпорядження Управління справами Апарату Верховної Ради УКраїни № 122 від 28 жовтня 2010 року очолює Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України.

Примітки ред.

  1. а б Б. Мельничук Анін Віктор Іванович // Тернопільський енциклопедичний словникТернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 1 : А — Й. — 696, 706, 708, 788 с. — ISBN 978-966-528-197-9
  2. Бібліотечний каталог російських і українських дисертацій. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 жовтня 2010.

Література ред.