33° пн. ш. 43° сх. д. / 33° пн. ш. 43° сх. д. / 33; 43

Анфаль
Зображення
Місце розташування Ірак
Момент часу 1986
Час/дата початку 1986
Час/дата закінчення 1989
Учасник(и) Саддам Хусейн, Алі Хасан аль-Маджидd, Республіка Ірак[d], Демократична партія Курдистану, Патріотичний союз Курдистану, Izzat Ibrahim al-Dourid, Sultan Hashim Ahmad al-Taid, Hussein Rashid al-Tikritid, Farhan Jubourid, Saber Abdel Aziz al-Dourid, Taher Tawfiq al-Anid, Wafiq al-Samarraid і Масуд Барзані
Кількість загиблих 50 000 і 180 000
Мапа
CMNS: Анфаль у Вікісховищі

Ця стаття про військову операцію, стаття про суру Корану «аль-Анфаль» див: Сура Аль-Анфаль

Анфаль (араб. حملة الأنفال‎; курд. Şallawî Enfal) — кодова назва програми боротьби з курдським населенням Північного Іраку, яку реалізовували в Іраці в 19871989 роках. У перекладі з арабської мови назва програми означає «Трофеї».

Хід Анфаль

ред.

Першою акцією масового геноциду курдів було знищення всіх чоловіків (з 15-річного віку) курдського племені барзан, здійснене ще влітку 1983 року. Іракські солдати оточили табори, в яких перебували депортовані барзанці, завантажили всіх чоловіків і вивезли в невідомому напрямку.

За тією ж схемою, але набагато більш масштабно діяла іракська влада під час власне «операції Анфаль», яка проводилася армією з 29 березня 1987 по 23 квітня 1989 року під загальним керівництвом генерального секретаря Північного бюро партії Баас, двоюрідного брата Саддама Хусейна Алі Хасана аль-Маджида, який дістав прізвисько «Хімічний Алі». Всього внаслідок геноциду загинули або пропали безвісти, за підрахунками організацій Human Rights Watch і Міжнародна амністія, приблизно 182 000 курдів. Доля більшості з них залишалася неясною аж до повалення Саддама Хусейна, коли по всьому Іраку почали знаходити масові поховання страчених. З 5 тис. курдських сіл повністю були зруйновані 4 тис., 700 тис. осіб були поміщені в концентраційні табори, а біженцями стали близько 1 млн осіб [1].

Найбільш жорстокими складовими частинами плану стали хімічні бомбардування курдських населених пунктів іракською авіацією, які проводилися кілька разів. Особливого розголосу набула газова атака в Халабджі в березні 1988 року, проте перші випадки використання хімічної зброї проти цивільного курдського населення мали місце роком раніше, коли в квітні 1987 року 24 села в долині Балісан (провінції Ербіль), в районі Карадаг (на півдні Сулейманії) і Яхсомер в Іракському Курдистані двічі за менш ніж 48 годин зазнали хімічної бомбардування через відкриту опозицію їхнього населення режиму в Багдаді.

У рамках плану «Анфаль» широко практикувалося знищення курдських сіл, мешканці яких виселялися або їх примусово виганяли. Водночас на територію іракського Курдистану, особливо в місто Кіркук, цілеспрямовано переселяли бідне арабське населення з південних районів країни, щоб змінити етнічний склад регіону. Багато курдських районів були повністю спустошені, селища й містечка (до 4000) стерли зі світу, а населення переселено в «зразкові селища», що нагадують концтабори.

Трибунал

ред.

Після повалення режиму Саддама Хусейна президент і ряд його соратників постали перед судом за злочини, скоєні в роки правління партії Баас. Серед звинувачень фігурували справи про Анфаль і Халабджу. Процес щодо Анфаль проходив з серпня 2006 по червень 2007 року. Суд визнав ряд колишніх чиновників винними у вчиненні злочину проти курдського населення Іраку. У справі про Анфаль перед судом постали такі особи:

Ім'я Портрет Посада під час Анфаль Вирок
Саддам Хусейн
 

(19372006)
Президент Іраку
Справу закрито (смертна кара)
Алі Хасан аль-Маджид
 
(19412010)
Голова комітету Північного Іраку
Смертна кара
Султан Хашим Ахмад
 .
Командувач операцією
15 років в'язниці
Сабір ад-Дурі
Голова військової розвідки
Довічне ув'язнення
Хусейн Рашид Мухаммед
Командувач операцією
Смертна кара
Тахер Тауфик аль-Аани
Губернатор Мосулу
Виправданий
Фархан Мутлак аль-Джабурі
Голова східного відділу військової розвідки
Довічне ув'язнення

Примітки

ред.
  1. Туреччина-Курдистан: лінія фронту // «Російський репортер» №3 (33) 31 Січня 2008. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 25 вересня 2017.

Посилання

ред.